Оглавление
Группа авторов. Максим Рильський
Поет у лещатах «народної держави»
Неокласики: не в ритм з добою?
Українська неокласика. Яків Савченко
Лист до редакції газети «Більшовик» Максим Рильський
Посланіє. Євген Маланюк
І
II
III
Епілог
«Без Стерна» (Максим Рильський) Валеріян Підмогильний
«Не в ритмі з добою» (М. Рильський. Де сходяться дороги. Вид. «Слово». К., 1929. Стор. 98) Борис Якубський
Максим Рильський «Коли громаду літерат…»
Арешт
Арешт. Болюче свідчення[26] Богдан Рильський
Справа № 272[27]
Автобіографія
Мої знайомІ
Додаткові свідчення Максима Тадеєвича Рильського. від 30-го березня 1931 року
Додаткові свідчення Максима Тадеєвича Рильського. від 1-го квітня 1931 року
Додаткові свідчення Максима Тадеєвича Рильського. від 4-го квітня 1931 року
Додаткові свідчення Максима Тадеєвича Рильського. від 8-го квітня 1931 р
Додаткові свідчення Максима Тадеєвича Рильського. 9-го квітня 1931 р
Додаткові свідчення Максима Тадеєвича Рильського. 9-го квітня 1931 р
Додаткові свідчення Максима Тадеєвича Рильського. 17-го квітня 1931 р
Додаткові свідчення Максима Тадеєвича Рильського. 28 квітня 1931 р
Про В. П. Затонського
Вороный Марк Николаевич
Николай Константинович Зеров
Филипович Павел Петрович
Лебедь Ананий Дмитриевич
Генеральному прокурору СССР Р. А. Руденко
Деклярація обов’язків поета й громадянина
Письменное заявление Зерова следователю 8 мая 1935 г.[47]
Протокол допроса обв. ЗЕРОВА Николая Константиновича. от 1 июня 1935 г.[48]
Протокол допроса обв. ЗЕРОВА Николая Константиновичаот. 2 июня 1935 г.[49]
Пiсня про Сталiна
«Контрреволюційні» ластівки 1947 року
Республиканское совещание молодых писателей
Пленум правління Спілки радянських письменників України
Про виконання Спілкою радянських письменників України постанови ЦК ВКП(б) про журнали «Звезда» і «Ленинград»
Дебати по доповіді тов. О. Є. Корнійчука
Резолюція пленуму ПравлінняСпілки радянських письменників України по доповіді тов. О. Є. Корнійчука «Про виконання СРПУ постанови ЦК ВКП(б) про журнали «Звезда» і «Ленинград»
В неокласичних Шатах. Микола Шамота
За ідейну чистоту української радянської літератури! На зборах письменників м. Києва
Про націоналістичні помилки в моїй літературній роботі. Максим Рильський
Замість визнання помилок
Проти націоналістичних перекручень в сучасній науці про історію України. Микола Бажан
За критику и самокритику в украинской литературе. Николай Бажан
Чому літають ластівки? Леонід Хінкулов
М. Рильський в п’ятдесятиліття[82] Євген Маланюк
Отрывок из книги
Українська поезія за 6 років революційної боротьби, почавши в 1917 році майже з одної ноти й одним голосом (за виємком Семенка, що щепив галузки футуризму), нині досягла тої межі, де ясно позначились ті основні лінії, по котрим піде далі кожний із напрямків в українській поезії в своєму процесі формальних надбань, а також точнішого й чіткішого обкреслення своїх світоглядів та теоретичного обґрунтовання.
Власне, зараз не тільки намічені лінії диференціації – вони вже факт, що мають за собою і певну традіцію, і певну, більшу чи меншу культуру («Панфутуристи», «Гарт», «Плуг», «Неокласики», а також група молодих письменників, котрі й ідеологично загрузли в національній романтиці: Косинка, Осьмачка, Підмогильний, – формально ж плутаються на обніжках згаданих угруповань). Цей факт – і сам по собі, і по своїм реальним наслідкам – явище відрадне й глибоко сімптоматичне. Воно свідчить про те, що не тільки поезія, а все українське письменство в цілому ступило на шлях нормального й соковитого розвитку, инакше кажучи, почало мати постійний, так мовити, оплоднюючий кровообмін. З другого боку, це явище також свідчить про те, що утворився в нашому письменстві насичений кров’ю резерв, без котрого поступу в культурі не може бути.
.....
Рильський – поет минулої епохи, чужої нам культури. З далекої далечини долітає до нас його замріяний, розслаблений голос. Сьогоднішній день, наша боротьба, героїчна колективна воля трудящих, їх патос – це все цілком чуже для Рильського. Доба соціяльної революції не попала в його свідомість, не стала ніяким чинником до нового світовідчування. Комплекс його уявлень, його настрої, воля – ідуть далекими берегами, від нас.
Рильський, в якомусь розвмягчені сидить на березі з удками і марить… марить… марить… Йому сняться Джіоконди, Мадонни, римські імператори, Діани, Діониси, боги й богині, стародавні парки з німфами й сатирами, алеї, де колись гуляли при місяці прекрасні панни і мріяли, як і Рильський, про лицарів і герцогів з чорними кучерями. Ввижається йому бучне заливання феодального панства, або турніри середневічних лицарів. От межі його поетичної індівідуальности.
.....
