Оглавление
Группа авторов. Загадки iсторiї. Дитяча енциклопедія
Вступ
I. Загадкові знаки
Найдавніша у світі?
Фестський диск
Загадкові дописування
II. Загадкові події
Таємнича реформа
Стихія Великого переселення
Міф про Велику схизму
Альбігойські війни
Скарби тамплієрів
Молот відьом
III. Загадкові країни
Атлантида
Хазарські загадки
IV. Загадковi постатi
Перший новгородський князь
«Царський син Гришка Отрєп’єв»
Пером та шпагою
V. Загадкові долі
Навіщо Ольга поїхала до Царграда?
Тимур Надзвичайний
Загадка побачення з дофіном
Синя Борода
Королева, яка правила дев’ять днів
Таємниці королеви Анни
Ще один славетний роман
Реліквії української історії
VI. Гра розуму
Чому 12?
Духи Землі
Таємниці псевдонімів та літературні розваги
Література
Отрывок из книги
Месопотамія[1] – так у давнину називали землі, розташовані між Тигром і Євфратом. Дві тисячі років тому тут говорили арамейською. Ще дві тисячі років тому, тобто за дві тисячі років до нашої ери, в Межиріччі панувала мова аккадців. А якщо ми поглибимося у часі ще далі, то знайдемо, що близько п’яти тисячоліть тому тут говорили шумерською. І не тільки говорили, але й писали. До нас дійшла велика кількість «глиняних книг» – обпалених глиняних табличок, вкритих письмовими знаками.
Фахівці від самого початку розрізняли в шумерській писемності два її види – первісне ідеографічне письмо і створений на його основі клинопис. Саме клинописом написаний великий епос, пісня про героя Гільгамеша, який вирушив на пошуки вічного життя.
.....
Але ці пропуски заповнювалися за іншими текстами, головним чином за збереженим другим варіантом цього списку – Царственою книгою.
Уважно досліджуючи Синодальний список – той самий, на якому були зроблені перші дописування, – і порівнюючи його з Никонівським літописом, дослідники дійшли висновку, що цей список особливо ретельно обробляли ще до подання на перегляд доскіпливому редакторові. У багатьох місцях він відрізнявся від інших списків більш точним і чітким викладом подій. Впадало в око, що тільки тут, так само як і в Царственій книзі, яка повторювала цей текст, князя Володимира Старицького, двоюрідного брата Івана Грозного, якого він запідозрив у намірі захопити владу, ніде не називали «государевим братом». Там же, де переписувач за звичкою використовував цей вираз, який часто зустрічався в інших літописах, ці два слова були старанно вимарані. Створювалося враження, що Синодальному списку була призначена якась особлива роль. Закінчувався він описом подій серпня 1567 року.
.....
