Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Чорний континент
Алжир – спадкоємець Нумідії
Ангола – країна діамантів, нафти та семби
Бенін – край, де всі співають і танцюють
Ботсвана – батьківщина бушменів
Буркіна-Фасо – «країна чесних людей»
Бурунді – маленька країна великого розбрату
Габон – край деревини та нафти
Гамбія – арахісовий берег
Гана – золота скарбниця Африки
Гвінея – країна алюмінію
Гвінея-Бісау – повна кишеня горішків кеш’ю
Джібуті – посушливий край кочовиків
Еритрея – «червона» країна
Ефіопія – країна людей з обпаленим сонцем обличчям
Єгипет – дитя тисячоліть
Замбія – друга батьківщина Давида Лівінгстона
Зімбабве – залишок первісної Африки
Кабо-Верде – країна екзотичних островів
Камерун – Африка в мініатюрі
Кенія – край сафарі
Конго (ДРК) – хазяйка мідної гори
Конго – останній притулок пігмеїв
Кот-д’Івуар – какао-бобовий король Африки
Лесото – африканська Швейцарія
Ліберія – країна Свободи
Лівія – країна пустель
Мавритания – батьківщина маврів
Малі – молочні ріки, бавовняні береги
Марокко – країна-несподіванка
Мозамбік – тропічна перлина Африки
Намібія – країна рожевих піщаних дюн
Нігер – мрія палеонтолога
Нігерія – країна, де співчувають білошкірим
Південно-Африканська Республіка – країна поваленого апартеїду
Руанда – найбільш густонаселена африканська держава
Свазіленд – найменша країна Південної півкулі
Сенегал – африканська любов Франції
Сомалі – Африканській Ріг
Судан – найбільша країна Африки
Сьєрра-Леоне – країна «левових гір» та діамантів
Танзанія – край сяючих снігів Кіліманджаро
Того – місце народження вуду
Туніс – нащадок великого Карфагену
Уганда – країна озер
Центральноафриканська Республіка – держава на перехресті доріг
Чад – гаряче серце Африки
Африка охоплює п’яту частину земної кулі і за розмірами поступається лише Євразії. Загальна площа материка становить понад 29,2 млн км2, а разом з островами – 30,3 млн км2. Найбільші з цих островів – Мадагаскар, Сейшельські, Сокотра, Мадейра, Канарські, Острови Зеленого Мису.
Караван у пустелі
.....
Більшість африканських держав є республіками. Тільки Марокко, Лесото і Свазіленд вважаються монархіями. За типологією ООН майже всі вони віднесені до групи країн, що розвиваються, – так званих «країн третього світу». Винятком є тільки Південно-Африканська Республіка, де аж до початку дев’яностих панували нащадки білих колонізаторів. Вони встановили у країні жорстокий і принизливий для африканців режим апартеїду – роздільного існування для білих і кольорових. Звісно, ключові позиції в економіці теж належали расистам. От вони й багатіли на використанні ресурсів країни і дешевої робочої сили. Білі й досі володіють усіма потужними підприємствами країни.
Битва проти колоніальної залежності далася африканцям непросто. Наслідком її ставали воєнні перевороти, криваві міжетнічні сутички і громадянські війни. Справа в тім, що для багатьох молодих держав був характерним трайбалізм (трібалізм) – племінна уособленість, яка зазвичай супроводжувалася міжплемінною ворожнечею. У багатьох країнах до влади приходили диктатори, які знищували громадян власних країн. І все ж більшість республік спромоглася перейти до демократичних форм правління і навчилася вирішувати конфлікти мирним шляхом. Але не всі. Близько 20 років тривають громадянські війни в Анголі, Чаді і Мозамбіку, йдуть вони й у Бурунді і Руанді. Багато років панує війна та голод у Сомалі. Навіть у Ліберії, яка здобула незалежність ще в 1847 р., не вщухають воєнні дії. Понад 10 років не припиняється міжетнічний конфлікт у Судані. Диктаторські режими після воєнних переворотів закріпилися в Бурунді та Нігерії.
.....