Оглавление
Группа авторов. Проект «Україна». Австрійська Галичина
Переднє слово упорядника
Австрійська Галичина
Галичина: від австрійського до радянського міфів
Королівство Галичини і Володимирії: статус і система управління
1848 рік. «Ми, русини галицькі, належимо до великого руського народу»
Галицька автономія (1861–1914): інституційно-організаційний розвиток та формування сфери повноважень
«Козацького роду»: Поява культу Тараса Шевченка та українського козакофільства в Галичині
Русофільська течія в Східній Галичині: інституалізація, пошук компромісів та протистояння з українофілами
Через просвіту до модерної нації: Товариство «Просвіта» та польські просвітні організації Галичини
«Руський з руським повітався…»: Взаємини українських діячів Галичини і підросійської України в ХІХ – на початку ХХ ст
Поміж асиміляцією та нацією: євреї Габсбурзької Галичини (1772–1918)
Між Шашкевичем і Франком: лектура австрійської Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст
Український Мойсей Австрійської Галичини (Іван Франко: історія успіху)
Gente Ruthenus, civis Austro-Hungaricus (час, місце, походження: координати самоідентифікації)
Curriculum vitae (траєкторія життєвого шляху)
Poeta doctus (грані літературного хисту)
Doctor universalis (обрії наукових зацікавлень)
Genius mundi, natione Ucrainus (анатомія величі)
Self-Made Man (секрети успіху)
Summa summarum (Франко в цифрах)
Пролог, не епілог
Галичина на літературній мапі Центрально-Східної Європи
Галичина і габсбурзький міт
Галичина Йозефа Рота
Галичина в репортажах австрійця Йозефа Рота і німця Альфреда Дебліна
Львів як модель мультикультуральности
Поетична «Ґаліція» Інґеборґ Бахманн
Від Шашкевича до Шептицького: церковно-релігійне життя у Габсбурзькій Галичині
Нафтова та озокеритова лихоманка
Мінеральна смакота для здоров’я
Від П’єтро Нобіле до Отто Ваґнера: стильові моделі ХІХ – початку ХХ ст. в архітектурі столичного міста Галичини
1914 рік. Московська інвазія проти галицьких мазепинців
Прощай, Австріє! Ще не вмерла Україна…
Отрывок из книги
Дорогий читачу! У центрі Львова, на аттику імпозантної будівлі Галицького сейму (нині Львівський національний університет імені Івана Франка) можна побачити алегоричну скульптурну групу «Галичина, Вісла і Дністер». Ще чотири постаті над головним фризом уособлюють Любов і Справедливість, Правду і Віру, а під ними вміщені алегорії Освіти та Пpаці…
Ці скульптури, та й ціла будівля, засвідчують, як несподівано пеpеплелося вічне й змінне у долі Укpaїни та цілої Східної та Центральної Євpoпи. Майже століття тому зникла колись могутня Австpo-Угоpщина, владу якої символізувала масивна сеймова споруда. Зовсім по-іншому нині прочитується поєднання Вісли і Дністpa, та й сама ідея Галичини постає у зовсім іншому контексті, аніж століття тому. Дві світові війни разюче пеpекpoїли мапу Центpально-Східної Євpопи, тpансфоpмували істоpичну пам’ять не одного покоління її жителів. Змінили вони і Галичину. Пpoте вічні цінності – любов до рідного кpаю, віpа в силу суспільної справедливості, освіти та праці для добpа наpoду – залишилися сталими, пов’язуючи минулі й сучасні покоління.
.....
Завдяки законодавчо закріпленим (т. зв. «білим») виборчим технологіям українці у Галицькому сеймі також залишалися невідповідно представленими до чисельності їх спільноти.
Таблиця 4
.....
