Чуттєва та зворушлива історія кохання. Забороненого кохання, що долає роки і кілометри, обітниці і закони. Знову і знову три покоління жінок Клірі припускатимуться тих самих помилок, відвойовуючи в долі право на щастя. Для Меґґі Клірі – це католицький священик Ральф де Брікассар. Та, заплативши за коротку мить ніжності найдорожчу ціну, втративши одного разу вкрадене в Бога, Меґґі колись знайде відповідь, що змушує кидатися на тернину маленьку пташку з піснею любові…
Оглавление
Коллін Мак-Каллоу. Ті, що співають у терні
Частина перша. 1915–1917, Меґґі
1
2
Частина друга. 1921–1928, Ральф
3
4
5
6
7
Частина третя. 1929–1932, Педді
8
9
Частина четверта. 1933–1938, Люк
10
11
12
13
Частина п’ята. 1938–1953, Фіона
14
15
16
Частина шоста. 1954–1965, Дейн
17
18
Частина сьома. 1965–1969, Джастіна
19
Отрывок из книги
Восьмого грудня 1915 року Меґґі Клірі відзначала свій четвертий день народження. Прибравши зі столу тарілки після сніданку, мати мовчки тицьнула їй коричневий паперовий пакунок і наказала вийти надвір. Тож Меґґі присіла за ялівцевим кущем біля парадного в’їзду і почала нетерпляче сіпати та смикати. Маленькі пальці були слабкі й незграбні, а папір – товстий і цупкий; від нього йшов легенький запах універмагу містечка Вахіне[1], а це свідчило, що предмет у пакунку був – о, диво! – придбаний за гроші, а не передарований чи зроблений власноруч.
У кутку пакунка блиснуло щось золотисте, і Меґґі з новою силою взялася за папір, заповзято лущачи його довгими нерівними смужками.
.....
– Ой, Френку, не треба! Ти так потрібен мамі й мені! Якщо чесно, то я не знаю, що ми без тебе робитимемо!
Він гірко всміхнувся – його розвеселило, як Меґґі мимовільно копіювала манеру розмови матері.
