Оглавление
Кондолиза Райс. Демократія
Пролог
Вступ. Чи відступає свобода?
Розділ 1. Американський досвід
Розділ 2. Росія і значення історії
Розділ 3. Воєнний стан і початок польської демократії
Розділ 4. Україна: «штучна країна»?
Розділ 5. Кенія: «Рятуйте нашу улюблену країну»
Розділ 6. Колумбія: доба демократичної безпеки
Розділ 7. Близький Схід: чи може демократія існувати в казані?
Розділ 8. Чи такі вже погані прихильники авторитаризму?
Розділ 9. Що зобов’язана давати демократія?
Розділ 10. «Демократія – це найгірше… за винятком усієї решти»
Епілог. Вони звертатимуться до Америки
2016
Подяки
Бібліографія
Про автора
Отрывок из книги
Лайза, Крістен і я надто довго пробули в Москві й раді були вже вирушити додому. Аж ось незапланована посадка у Варшаві. Через гучномовець нам оголосили: «Залишайте всі свої речі й виходьте з літака». Ми просиділи багато годин в аеропорту перелякані, гадаючи, що нас заарештували за якийсь злочин. То був 1979 рік, і ми, троє американських дівчат, перебували в комуністичній країні. Здавалося, минула вічність, аж нарешті сказали, що можна повернутися до літака. Він злетів, а коли приземлився в Парижі – там пересадка на рейс до США, а саме місто безпечно розташоване в Західній Європі, – ми розридалися.
Через десять років, у липні 1989-го, я знову відвідала Польщу, але цього разу з президентом Джорджем Г. В. Бушем. Михайло Горбачов був генеральним секретарем Комуністичної партії і переписував правила поведінки для Східної Європи, послаблюючи обмеження, запроваджені московською владою. Тепер Польща була зовсім іншою. У перший вечір нашого візиту ми перебували у Варшаві, де стали гістьми вмираючої комуністичної партії. Під час урочистого обіду згасло світло – чудова метафора для близького упокоєння режиму.
.....
У цей темний момент американської історії було засіяне насіння інституціоналізму, що призведе до поступу для нащадків рабів. Після завершення Громадянської війни 1865 року уряд створив Бюро вільновідпущених, щоб допомогти колишнім рабам пристосуватися до повоєнних реалій, і агенція заходилася створювати інституції, як-от Коледж Моргауза та Університет Говарда в 1868 році, аби сприяти освіті колишніх рабів. Ці та інші історичні коледжі для чорних виховували покоління за поколінням чорних американців, що серед них були й найвидатніші наші особистості, зокрема В. Е. Б. Дю Бойз, Мартін Лютер Кінґ-молодший та Терґуд Маршалл[26].
Але Компроміс 1877 року залишив південним законодавцям широке поле для визначення нових правил взаємин між расами. «Окремий, але рівний» стало орвелівською фразою, котра захищала расову сегрегацію й складала їй юридичну основу.
.....
