Лабіринт Фавна
Описание книги
Колись давно жила собі принцеса Моанна в підземному царстві, де не буває ні обману, ні болю. І мріяла вона побачити людський світ. Отож одного дня принцеса втекла від варти і піднялася в наш світ. Невдовзі сонце спалило всі її спогади, і принцеса забула, хто вона та звідки. Вона блукала землею, страждаючи від холоду, болю й хвороб, аж поки не померла. Її батько, король, не облишив пошуків, бо знав, що душа Моанни безсмертна, і сподівався, що одного дня вона повернеться додому. В іншому тілі, в інший час. Може, навіть в іншому місці. Він чекатиме…
Оглавление
Корнелия Функе. Лабіринт Фавна
Пролог
1. Ліс і Фея
2. Різні подоби зла
3. Лише мишка
4. Троянда на темній горі
5. Батьки й сини
Обіцянка скульптора
6. У лабіринт
7. Зуби-леза
8. Принцеса
9. Ліки та молоко
Лабіринт
10. Дерево
11. Мешканці лісу
12. Ропуха
13. Дружина кравця
Як млин залишився без ставка
14. Бережіть ключ
15. Кров
16. Колискова
17. Брат і сестра
Годинникар
18. Друге завдання
19. Печера у лісі
20. Блідий Чоловік
21. Без вибору
Бритва й ніж
22. Королівство Смерті та Королівство Любові
23. Єдиний гідний спосіб померти
24. Погані новини, добрі новини
25. Тарта
Переплітач книг
26. Лише дві виноградинки
27. Зламаний
28. Магії не буває
29. Чоловік іншого штибу
Коли Фавн закохався
30. Не нашкодь їй
31. Кішки-мишки
32. Нічого страшного
33. Лише жінка
Як кравець зі Смертю торгувався
34. Останній шанс
35. Поранений вовк
36. Сестра і брат
Відлуння вбивства
37. Останнє завдання
38. Ім’я його батька
Хлопчик, який утік
39. Повернення принцеси
Епілог. Ледь помітні сліди
Отрывок из книги
Кажуть, колись давно жила собі принцеса у підземному царстві, де не буває ні обману, ні болю. І мріяла вона побачити людський світ. Принцеса Моанна марила безкраїм синім небом і безкінечним морем хмар, марила сонцем і травою, і смаком дощу… Отож одного дня вона втекла від варти і піднялася у наш світ. Невдовзі сонце спалило всі її спогади, і принцеса забула, хто вона та звідки. Вона блукала землею, страждаючи від холоду, болю й хвороб. Аж поки, зрештою, не померла.
Її батько, король, не облишив пошуків, бо знав, що душа Моанни безсмертна, і сподівався, що одного дня вона повернеться додому.
.....
Хоч і під маминим боком, Офелія боялася спати в цій дивній кімнаті, але зробила, як велено. Вона вже бралася за дверну защіпку, коли помітила, що лікар із Мерседес спинилися перед сходами. Її вони не помітили, й Офелія не хотіла підслуховувати, але не могла не прислухатися. Слухати… зрештою, саме в цьому полягає дитинство. Дізнаватися дорослі секрети – це те саме, що дізнаватися про дорослий світ. І як у ньому вижити.
– Допоможіть, лікарю! – шепотіла Мерседес. – Ходіть зі мною до нього. Рана на нозі не гоїться. Йому гіршає.
.....