Новий роман Костянтина Когтянца «Покохати вiдьму» на перший погляд написаний за традиціями героїчного фентезі. Але тільки на перший погляд! Насправді автор викладає сюжет так, наче законів і канонів жанру взагалі не існує. Тут немає демонів-імператорів, герой не здобуває корону, не намагається завоювати чи порятувати світ. Він просто покохав жінку… Однак не звичайну жінку, а чаклунку. Щоправда, вона, м"яко кажучи, зовсім не відповідає стандартним уявленням про чародійок… М'яко кажучи!…
Оглавление
Костянтин Когтянц. Покохати відьму
Зауваги перекладача
Розділ перший. Пані та приятель. Ящір також попався
Розділ другий. Поєдинок, демон і новий меч
Розділ третій. Змова та заручини
Відступ. Розповідь Мелли
Розділ четвертий. Грім і блискавка
Розділ п'ятий. Тітонька-донечка
Відступ. Два листи
Розділ шостий. Повернення. Я нудьгую
Розділ сьомий. Викрадення нареченої
Відступ. Бал
Відступ. Допит на свіжому повітрі
Отрывок из книги
Я помер двічі.
Перший раз – коли вигнали. Людина без клану мертва. Хто зустріне, той заб'є (як сама не пропаде). Траплялося – приймали вигнанців у Громаду вільних мисливців. Але ж не зрадників. Я – вірний, та як чужим доведу, коли своїм не зміг?
.....
А в нас навпаки – зброю ховають перед тим, як відкупорити бочки.
– Ма-а-аті-інко, так ти б міг мене з п'яних очей зарубати? Ні. Тебе – ні. Ніколи настільки я не сп'янію.
Книга стала приємним сюрпризом. Автор був мені зовсім невідомий і я рада, що таки наважилася взятися за цю книгу. Спогади хлопця, якого вигнали з клану, без вини звинувативши у зраді, виявились захопливими. Цікаво було стежити за тим, як юнак з примітивного суспільства перетворюється на яскраву, гідну поваги особистість, зберігши при тому доброту, здатність любити і дружити, щирість та чесність. Розповідь часом здається дещо рваною, але для спогадів це природньо, до того ж «діри» пізніше латаються. Хороша мова, багато своєрідних і дуже влучних приказок, цікавий сюжет. Автору – велика подяка за чудову книгу і задоволення від її читання.
Пользователь
Дуже сподобалось
Книга стала приємним сюрпризом. Автор був мені зовсім невідомий і я рада, що таки наважилася взятися за цю книгу. Спогади хлопця, якого вигнали з клану, без вини звинувативши у зраді, виявились захопливими. Цікаво було стежити за тим, як юнак з примітивного суспільства перетворюється на яскраву, гідну поваги особистість, зберігши при тому доброту, здатність любити і дружити, щирість та чесність. Розповідь часом здається дещо рваною, але для спогадів це природньо, до того ж «діри» пізніше латаються. Хороша мова, багато своєрідних і дуже влучних приказок, цікавий сюжет. Автору – велика подяка за чудову книгу і задоволення від її читання.