Читать книгу Байки - Леонід Глібов - Страница 1

Раз на вікні, у панському будинку,

Патлатий Цуцик спочивав;

То ляже на бочок, то догори на спинку

Або на лапки морду клав.

Якраз проти вікна, звичайно під барканом,

Дворовий пес Бровко лежав

І думав: «Бач, яким він паном,

Ледачий Цуцик, став».

– Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? —

Прийшовши під вікно. Бровко озвавсь.

– Се ти, Бровко?… Чого-бо так гукаєш? —

Промовив той. – Аж я злякавсь…

Ну, як же ти там поживаєш?

– Нащо питать! Либонь, не знаєш

Собачого життя мого? —

Сказав Бровко. – Далеко до твого…

Живу собі, бо треба жити;

Двір стережу і день і ніч;

Всього доводиться терпіти,

Не так, як ти, панич;

Та ще к тому і їжа препогана,

Хлиснеш помий, коли дадуть,

А як невлад загавкаєш на пана,

То ще й під боки натовчуть.

– Жаль! – каже Цуцик. – Що ж робити!

Буває всяк, —

Обуха батогом не перебити;

А от мені – хоч і довіку б так…

Живу у горницях, на килимах качаюсь,

Жартуючи на сміх;

Частенько з панночками граюсь

І лащуся до них;

І м’яко спать мені, і ласо можна їсти,