Заходить до хати вампір волохатий
Описание книги
У романі «Заходить до хати вампір волохатий» ідеться про вихованку дитячого притулку «Щасливе дитинство» Мар’яну Чолку, яка, зазнавши поневірянь змалечку, врешті виучується на медсестру і після закінчення медичного училища їде працювати в далеке село. Однак і там її обводять довкола пальця підступні люди. Хоча події роману переносять читача в минуле століття, в добу тоталітаризму, проте проблема, висвітлена у творі, є актуальною за будь-якого суспільно-політичного ладу: інтернат – це погано, і не лише тому, що думки тамтешніх дітей упродовж 24-х годин обертаються навколо їжі, і що вони, наче жабенята, навіть ловлять мух язиком, і що кожен їстівний предмет, який простягають їм старші, пробують на зуб або ж лизнути, і радіють, коли якась річ дає себе згамкати! Біда цих сиріт ще й у тому, що вони – постійно незахищені і часто стають жертвами корисливих осіб, садистів, а то й медичних експериментів. Крім того, не засвоївши житейських премудрощів, вони згодом не можуть прижитися в дорослому житті «на волі» і їм незбагненні закони співжиття «нормальних» людей.
Оглавление
Леся Бернакевич. Заходить до хати вампір волохатий
ПЕРША ЧАСТИНА. Страховини з будинку дитини
1
2
3
ДРУГА ЧАСТИНА. З корабля на бал
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
ТРЕТЯ ЧАСТИНА. Великі Жиляки
1
2
3
4
5
6
7
8
ЧЕТВЕРТА ЧАСТИНА. Коркуцьонок
1
2
3
4
5
6
7
П’ЯТА ЧАСТИНА. Весілля
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
ШОСТА ЧАСТИНА. Де згода є в сімействі
1
2
3
4
Отрывок из книги
Мар’яна Чолка доводилася дочкою одній жінці, яка, покращуючи своє здоров’я у Трускавці, вскочила в гречку з громадянином Латинської Америки. Чоловік простив дружині зраду з нащадком Соколиного Ока, але брати додому плід їхнього кохання відмовився навідріз. «Я не буду годувати цього чужого пуголовка!» – стояв на своєму товариш Чолка, коли лікарі з пологового будинку, вигрібши малятко на білий світ, вмовляли його не брати гріх на душу. Але рогатий муж був невблаганним, і його дружина написала заяву-відмову від новонародженої. І Мар’яночку віддали в чужі руки, відправивши до сиротинця «Щасливе дитинство», де всіх діток стригли однаково, наче баранів…
Вихователі багатьох інтернатів заздрили колегам із цього притулку, здивовані стриманістю, статечністю та мовчазністю їхніх вихованців, і просили поділитися секретом. Але педагоги зі «Щасливого дитинства» лише хитро усміхалися або закидали щось про велике везіння.
.....
Сама Мар’яночка послуговувалася вигуками із двох літер (ах, ех, ох, ай, ой, гм), а іноді ухкала, наче сова, агакала, огокала, егекала. Зі слів знала лише декілька, та й ті вимовляла неправильно, замість цілого – якусь його частину чи навіть літеру.
– У? У? У? (в перекладі на повноцінну мову «Чому, чому, чому?») – туркотіла Мар’яночка, зазираючи Уляні Петрівні докірливо в очі і марно намагаючись з’ясувати, нащо вона іноді залишає її саму на поталу злих дітей?
.....