Читать книгу Острів знедоленої душі - Лора Савар - Страница 1

Передісторія

    Ця історія про те, як проста жінка, сама звичайна людина така як ми з вами, проходила свій шлях. Не легкий, з різними випробуваннями долі, зі злетами і падіннями, які не проходили без сліду. З купою запитань до життя і з ніоднією відповіддю. Де коли були і щасливі моменти, та частіше болючі до самої глибини душі, приносячи великі рани і розчарування. Історія про дівчину, яка колись вміла мріяти і мріяла, яка любила і надіялася, прагнула мати щасливе життя, та не знала що щастя шукала не там. Втратила все, пройшла крізь бурю і вижила, стала сильною, справжньою, щасливою, вільною. Вона знайшла істину яка перевернула все. Вона змогла відкрити себе, знайти свою свободу, і відшукати власну душу серед усього болю на самому дні. Віднайти себе майже втративши, здобути повну свободу і гармонію та нарешті любов, там де навіть не очікувала і не шукала, тоді, коли здавалося що життя залишило її.

   Ця історія не могла б бути реальністю але кожен знайде в ній свою правду і зможе зрозуміти як змінити свою реальність. Головне зуміти побачити ту приховану суть усіх наших проблем і зрозуміти, як все можливо наладити у житті. Навіть здавалося б тоді, коли не має варіантів, коли повний крах, коли ти на самісінькому дні навіть тоді вихід є, він є завжди, зумій знайти його в самому собі, зміни себе і зміниться ввесь світ навколо.

  Знайди себе, свій острів, де ти зможеш вдихати свободу, бути справжнім, бути вільним врешті бути собою і від цього отримувати насолоду. Насолоду в кожному дні серед проблем, рутини і хаосу. Скрізь куди не доторкнешся ти, все зможе перетворитися на той острів, якого так бракує навкруг, бо скарб в тобі. Бо ти і є той скарб, який колись так чекали твої батьки, які тоді були емоції і щастя яке не вміщав цілий світ. І воно нікуди не зникло, воно залишилося в тобі, просто час його десь заховав, а реальність і жорстокість цього світу закрила на замок. Зумій це все здолати і ти збагнеш, що все що тебе оточує, ти робиш сам, і наповнюєш світ тим, чим ти сам побажаєш, бо твоя сила це і є ти. А ти це і є частина чогось великого і вічного, могутнього і неосяжного. Знайди гармонію свого життя… Знайди себе, як би глибоко тебе не сховали, ти сильніший!!!

Глава1

Мрійлива юність-ти прекрасна

Це було звичайнісіньке селище, яке так не по звичайному малювало неймовірні пейзажі і просто було наповнене красою озер, лісів, пагорбів та долин. Саме тут і проживала Ксенія, юна, наївна та мрійлива дівчина. Вся ця краса природи і свободи супроводжувала її з дитинства і для неї це було звично і ніби не особливо. Чим більше вона дорослішала, тим більше, десь далеко у підсвідомості, вона хотіла втекти від цієї дикої природи подалі до прогресу і перспектив. Вже саме тоді в свої 15 років Ксенія точно знала що її життя пройде подалі від селища, вона напланувала і мріяла у своїй голові що вибереться звідси будь якими силами. Хоча і тут їй подобалося, проте за мало можливостей пропонувала для неї дика природа. Усе вже до міліметру знайоме і звичайне, все набридло і хотілося змін.

Ксенія зростала у досить великій сім'ї і любові та уваги звичайно бракувало в її адрес. Батько був досить суворим, завжди зайнятим і ніякої дружби, теплих розмов і душевних відносин у них звичайно не було. Мама тягнула на собі усе хазяйство та домашні справи, тому часу на всіх діток у неї теж бракувало. Ксенія звикла все вирішувати сама, усі свої проблеми та конфлікти, різні завдання та питання вирішувала самостійно. Звичайно вона почувалася самотньою і її душа прагнула тепла, уваги та любові. Вона самостійно підзаробляла і у своєму досить юному віці мала власні кошти для своїх потреб. Життя Ксенію не балувало уже з юних літ, вона уміла працювати і не боялася навіть важкої роботи. Спілкувалася Ксенія з досить порядними компаніями, тому ніяких непристойностей у її житті не було. Та і подружитися по ближче з якимось юнаком було не дуже можливо в такому віці, але ж її вже так цікавили такі близькі стосунки, тому що тепла бракувало її душі. У неї була сама рідна і дорога людина, якій вона все могла довірити і поговорити на різні теми її подруга, з якою вона разом виросла і їх дружба була родом з дитинства, сама справжня і сама цінна. Їй вона плакалася коли так боліло, з нею вона переживала і радості і успіхи і невдачі, їй могла довірити саме сокровенне і бути спокійною що вона збереже їх секрет. Але все одно їй бракувало мужнього плеча поруч, так вона собі уявляла, що поряд з хлопцем можна врешті розслабитися і відчути себе слабкою і комусь потрібною дівчинкою. Якась не зрозуміла пустота наповнювала її душу, і здавалося б нікому у світі немає ніякого діла до неї і всередині відчувалася дивна біль, ніби ніхто і не скривдив, але болить. І тут Ксенія вирішує, що правильним кроком буде дружба з хлопцем, звичайно вона прагнула справжнього кохання, знайти того єдиного, кому буде не байдуже до неї, з ким буде почуватися потрібною, спокійною і такою щасливою, як ніколи раніше. Вона малює у своїй уяві того єдиного, хоча вона ще і не знає який він має бути, але впевнена що відчує його, коли побачить. Так минав час Ксенія ніяк не бачила у своїй компанії підходящого хлопця, який дійсьно цікавивя її душею і особистістю, всі с ким вона спілкувалася були не серйозними, занадто сором'язливими або ж легковажними чи просто бабіями які крім краси нічого іншого і помічати не хотіли та і стосунки їм потрібні були лише для забави. Тобто нікого цікавого в своїй компанії Ксенія не знайшла. І знову почувалася самотньою і не потрібною. Нажаль вона не розуміла що було занадто рано для стосунків вцілому.

Минав час, життя ішло своїм руслом і ось настав день весілля однієї пари з церкви яку відвідувала Ксенія з самого дитинства. Звичайно це була велика подія для усіх, тому що це було щось не досить звичне і не таке буденне як звичайні молодіжні зустрічі і служіння, це була гарна можливість трішки розслабитися, провести цікаво час і потусити у іншому форматі. Все мало б бути як завжди, проте сьогодні запросили нову музичну групу, яка раніше ще не з'являлася на тутешніх весіллях і ось, коли Ксенія зайшла в зал, вона зустріла поглядом того самого, здавалося б якого шукала все життя. Серце сильно забилося і час ніби зупинився на місці, не знаю як але вглибині душі вона зрозуміла , що він створений саме для неї. Цілий вечір вона не могла відвести від нього погляду і у своїй голові вона переглядала тисячі варіантів як же з ним познайомитися. Тисячі запитань не давали її спокою, хто він, як його звати, скільки років, чим він живе, як познайомитися адже вони були зовсім різні. Він був на сцені, вся увага на нього і це було звично, а от Ксенія сиділа собі на балконі, тихенько серед іншої маси людей і помітити її було не можливо, адже вона ніяк не виділялася. Вона розуміла що це не реально, хоч якось зачіпити його увагу, проте тихенько собі спостерігала і вже була щасливою. Ні, вона не розуміла що таке щасття, проте намалювала його собі сама, здавалося б лише його усмішка, погляд і цікавість нею вже дали б все щоб бути щасливою. Дитина, яка не мала батьківського тепла, шукала його в інших, малювала що воно може там бути. І в чому була її вина, де вона була не права, вона лиш прагнула любові, справжньої де її душа знайде спокій і насолоду, однак не знала що таке справжня любов, нажаль… Напротязі певного часу Ксенія таки дізналася деяку інформацію про цього цікавого юнака із уст хлопців з її компанії, які спілкувалися з музикантами, вона дізналася що його звали Олег і у нього є якась дівчина, думаю більше і не потрібно було, адже вона добре розуміла що вони більше ніколи не зустрінуться у своєму житті і думати про нього не було сенсу, тим паче у нього є дівчина і він був абсолютно з іншого світу аніж вона. Проте думки про Олега не залишали її, з тих пір як він поїхав в її душі сталася така порожнеча, яку і пояснити словами не можливо чому так, Ксенія не могла зрозуміти, вона відганяла усі думки але забути його не могла і єдине що її залишалося, це віддати усе в руки Бога, вона просто почала молитися про цю ситуацію навіть не знаючи навіщо.

Не дивлячись ні на що кожен вечір Ксенія молилася про це перед сном. із сильним бажанням і вірою, що вони можуть все таки пересіктися у своїх зовсім різних життях і одного разу все так і сталося зовсім випадково. У їхньому селищі відбувалося свято музики і хлопці, які це все організовували, запросили знову цю групу там грати. Яке було здивувння побачити його знову, а ще більше від того що саме його розмістили ночувати в її найкращої подруги Яни, яка крім того була щей і її сусідкою. Щастю не було меж вона не могла повірити в те, що перед нею відкривається море можливостей познайомитися особисто з тим самим, про якого уже три місяці молилася без перестанку і особливої надії. Однак чудеса існують там, де в них вірять подумала Ксенія і почала шукати будь якої можливості для знайомства. На наступний день після концерту, музичний гурт відправлявся на служіння в містечко не подалік від селища. Ксенія зі своїми двома сестрами Оленою і Анастасією та звичайно із подругою Яною разом з гуртом в одній машині поїхали нв служіння. Окільки у Ксенії вдома також ночували хлопці з гурту, вони вже встигли вечірком поспілкуватися і дізнатися більше про усіх учасників гурту, втому числі Олега та його ліпшого друга Богдана. Тому цього ранку дівчата усі разом поїхали на служіння із музикантами. Пока вони проводили час разом, Богдану дуже сподобалася Яна і він навіть взяв у неї номер телефону. Дізнавшись це Ксенія засмутилася, тому що завжди її подруга подобалася багатьом хлопцям але тільки не вона. Це не викликало в неї якихось образ чи болю, ні зовсім ні, просто Ксенія ніяк не могла зрозуміти що є такого в її подруги, чого не вистачає її, вони були обидві досить гарненькими навіть схожими, Ксенія навпаки вміла більше і краще говорити а Яна була більш мовчазною і спокійною і кожен раз коли вона спілкувалася з хлопцями Ксенія намагалася навчитися у Яни як потрібно себе поводити, щоб подобатися хлопцям. Нажаль Ксенія не розуміла що справа була зовсім у іншому, їй просто потрібно було приймати себе а не намагатися маскуватися під когось іншого. Просто Ксенія ніяк не могла змиритися з тим, що у свої 15років вона навіть нікому і ніколи не подобалася, порівняно зі своєю подругою, яка була молодшою і вже мала хлопців яким подобалася і тут ще один, якому вона, саме Яна а не будь хто інший сподобалася. І от прийшов час знайомитися ближче, ввечері Богдан попросив у Яни прогулятися і наголосив що він буде з другом, тому і вона мала б прийти не одна. Звичайно це була важлива подія для неї і Яна прибігла за допомогою до Ксенії звичайно, вона була дуже щасливою допомогти подрузі у такій важливій справі і йшла, щоб підтримувати її і допомагати, оскільки Яна дуже сильно хвилювалася. Для Ксенії не було ніяких хвилювпнь, адже вона точно знала що Олег нею не цікавиться і питання зараз було зовсім не про неї, вона мала важливу задачу, допомогти влаштувати щастя своєї рідної людини,тому все було просто. Коли хлопці підходили до місця зустрічі у Богдана виявилося пусто на мобільному і Олегу довелося зателефонувати зі свого телефону, таким чином в Яни з'явився номер Олега. Посуті Ксенія та Олег прийшли на цю зустріч, щоб допомогти своїм друзям познайомитися ближче, та вийшло все навпаки. Цілий вечір Ксенія та Олег говорили між собою беззупинно, а Яна та Богдан від хвилювання були мовчазними і тихими. Але раптом у Олега пролунав дзвінок, він відійшов і після тієї розмови теж став мовчазним і сумним. Ксенія одразу зрозуміла, що то була його дівчина, яка і засмутила його, напевно ревнощами, оскільки було пізно, а він гуляв не зрозуміло з ким і навіщо, все було логічно. Так і закінчився їхній вечір Ксенія не літала від щастя від того, що збулася її мрія і вона познайомилася з тим, хто був для неї не доступним і таким важливим. Навпаки, якийсь не зрозумілий осад осів у її душі і вона не розуміла що з цим робити. Тепер вона точно знала що у Олега є дівчина, а руйнувати чуже щастя вона і не збиралася, вона нікому не бажала зла і добре розуміла, що на чужому нещасті щасливим не будеш. Вона закинула цю ідею про неймовірне кохання і що саме він є тим єдиним, про якого вона мріяла, але з іншої сторони емоції просто розривали її, адже він був таким навіть кращим ніж вона уявляла. І що тепер? І знову пустота в душі, він поїхав і наче відірвав частинку її серця, а Ксенія намагалася зібрати всі думки докупи, та нічого не виходило. Проте в одному вона себе запевнила Олег точно не для неї, він належить іншій, і на цьому вона все для себе закінчила. А Яна та Богдан продовжували спілкуватися по телефону і у них все було добре. Ксенія була щасливо за них.