Ангел наш добрий – Мати Софія

Оглавление

Любов Михайлівна Білозерська. Ангел наш добрий – Мати Софія

Євангеліє від Любові

Ангел наш добрий – мати Софія

До матері

До матері

Мати іде до воріт

Зелена неділя

Люба ненечко

Батькова сорочка

Намисто

Чекання

Ой, горлице – удівонько

Мати сина тополино виглядала

Все нам у вирій летіти

Позліталися діти до неньки

У тиші рідної кімнати

Мати

Серед шляху одна

Повік з ріднею

Над внуками птахою

Висота мудрості

Хато – колиско

У казці лише збуваються дива

Бабуся Олександра

Вирій виглядає…

Хмаровища- хмари

Спішіть до матері, сини

Мріялося

Наше сонечко

Перевдягаємо неньку

Сива моя голубонька

Фотоісторія

Отрывок из книги

Той, хто візьме до рук оцю книжку, прочитає її неодмінно. Тут немає сюжетних хитросплетінь та особливих претензій на художні відкриття, але є те, без чого не буває більш-менш значущого прозового твору. Тут є доля людини.

Любов Білозерська поставила перед собою просту, та вочевидь сокровенну мету – описати історію свого роду на тлі тих драматичних подій, які пережила Україна впродовж останнього сторіччя. Війни, голод, розруха, злидні, постійна боротьба за існування, за святе право жити на своїй землі. Жити навіть не в розкоші, не в якомусь особливому достатку, а в тяжкій щоденній праці, вимолюючи у Господа лише «хліб наш насущний».

.....

Такого похорону без поминального обіду і молитви не те що село, а мабуть, і світ не знав.

Й така доля спіткала більшість господарів того часу: невелика кількість комнезамівців за допомогою продзагонів та червоного війська захопили владу над трударями. Експропрійоване – награбоване майно активісти без жодного докору хворого сумління надягали на себе та на свою рідню, решта награбованого виставлялося на торги – гроші здебільшого пропивалися. Місцеві нероби, п’яниці, ледацюги та волоцюги, які отримали револьвери, гвинтівки та шкірянки «з самого району», здобули мандат на беззаконня, грабунок, вбивства односельців, єдиною провиною яких було те, що мали трошки кращі статки. Ходили майже завжди п’яні комнезамівці в чужому одязі, жили в чужих хатах, їли хліб пограбованих ними безправних селян-трударів.

.....