Оглавление
Льюис Кэрролл. Аліса в Дивокраї
Розділ перший. У глиб кролячої нори
Розділ другий. Озеро сліз
Розділ третій. Партійні Перегони та правдива історія
Розділ четвертий. Кролик засилає в димар Крихiтку Білла
Розділ п’ятий. Що порадила Гусінь
Розділ шостий. Перець і порося
Розділ сьомий. Божевільне чаювання
Розділ восьмий. Королівське поле для крокету
Розділ дев’ятий. Розповідь Фальшивого Черепахи
Розділ десятий. Омарова Кадриль
Розділ одинадцятий. Хто вкрав пироги?
Розділ дванадцятий. Свідчення Аліси
Примітки перекладача
Отрывок из книги
Алісі почало вже неабияк набридати отаке сидіння з сестрою на бережку, коли геть нічим розважитися: раз-другий вона зазирнула до книжки, яку сестра саме читала, та в ній не було ні малюнків, ні діалогів. «А що за користь із книжки, – подумала Аліса, – без малюнків і діалогів?»
Тож вона міркувала (наскільки вже ставало сили, бо від спеки чулася сонною та нетямущою), чи так уже захопливо буде сплести собі вінок із ромашок, якщо для цього треба ще підвестися й піти їх назбирати, коли раптом білий кролик із рожевими очицями промайнув просто біля неї.
.....
Зазвичай Аліса давала собі слушні поради (хоча й рідко їм слідувала), а інколи лаяла себе так безжально, що аж на очі їй наверталися сльози. Одного разу, пригадується, вона намагалася накрутити собі вуха за те, що шахрувала в грі у крокет, в яку грала сама проти себе, бо ж ця дивовижна дитина просто обожнювала вдавати з себе одночасно двох людей. «Але зараз немає сенсу, – подумала бідолашна Аліса, – вдавати із себе двох людей. Ба, та мене лишилося так мало, що й на ОДНУ путню людину не настачиш!»
Невдовзі в око їй впала невеличка скляна скринька, що лежала попід столом: коли Аліса відкрила її, то побачила крихітний кекс, на якому коринкою[6] було прегарно викладено: «З’ЇЖ МЕНЕ».
.....
