Ви колись думали про те, що таке емоції? Чому дотепний жарт викликає сміх, а скоєна помилка – почуття прикрості? Що відбувається всередині нас, коли по обличчю течуть сльози або коли очі розширюються від здивування? Ще з часів Аристотеля загальноприйнятою є думка про те, що емоції виникають автоматично й неконтрольовано, вони ніби «вшиті» в нас. Але Ліза Барретт доводить, що це не так. Її дослідження, яке спирається на найновіші наукові докази, розвінчує застарілі уявлення про природу емоцій і показує: емоції конструюються в нашій свідомості за певними зразками, набутими в результаті світопізнання. «Вони [емоції] реальні в тому самому розумінні, в якому реальні гроші», – робить несподіване порівняння дослідниця. Інтригує? Так, це справжня наукова революція!
Оглавление
Ліза Фельдман Барретт. Як народжуються емоції
Вступ. Припущення, якому дві тисячі років
1. Пошук «відбитків» емоцій
2. Емоції конструюються
3. Міф про універсальні емоції
4. Походження відчуттів
5. Поняття, цілі та слова
6. Як мозок створює емоції
7. Емоції як соціальна реальність
8. Новий погляд на природу людини
9. Опанування ваших емоцій
10. Емоції і хвороби
11. Емоції і закон
12. Чи злий пес, який гарчить?
13. Від мозку до розуму: новий рубіж
Додаток A. Основи мозку
Додаток Б. Доповнення до розділу 2
Додаток В. Доповнення до розділу 3
Додаток Г. Докази каскаду понять
Використані ілюстрації
Отрывок из книги
14 грудня 2012 року в початковій школі Сенді-Гук у Ньютауні, штат Коннектікут, сталася найжахливіша шкільна стрілянина в історії США. Двадцятьох шістьох осіб, двадцятеро з яких діти, по-звірячому вбив стрілець-одинак. Через кілька тижнів після цього жахіття я дивилася щорічну промову «Про стан штату» губернатора Коннектікуту Деннела Меллоя по телебаченню. Перші три хвилини він говорив сильним і жвавим голосом, дякуючи окремим людям за їхню службу. А потім згадав ньютаунську трагедію:
Коли губернатор промовляв ці останні два слова – «захищаючи учнів», – його голос ледь затремтів. Якщо не прислухатися, цього можна було б і не помітити. Але це легесеньке тремтіння просто спустошило мене. Мій шлунок миттєво скрутився вузлом. Очі наповнилися слізьми. Телекамера показала натовп – дехто з людей теж почав схлипувати. Що ж до губернатора Меллоя, то він замовк і опустив очі.
.....
По суті, у дослідженні 1983 року Екман та його колеги спостерігали за змінами в тілі в міру того, як люди зображували задані мімічні конфігурації. І зробили дивовижне відкриття: просте відтворення певного виразу обличчя змінювало активність периферичної нервової системи об’єктів дослідження, навіть коли ті зручно сиділи не рухаючись на стільці. У ході зображення сердитого вигляду (гніву) в них теплішали кінчики пальців. Коли вони зображували переляк (страх) зі зморшками на чолі й виряченими очима, а також опускали кутики губ (смуток), серце в них билося частіше, ніж коли вони відтворювали на обличчі вирази радості, подиву та відрази. За впливом на інші два показники – електропровідність шкіри та напруженість рук – мімічні конфігурації не відрізнялися.
Навіть якщо так, потрібно зробити деякі додаткові кроки, перш ніж можна буде стверджувати, що ви знайшли відбитки емоцій у тілі людини. Перш за все, треба показати, що реакція на одну емоцію, скажімо гнів, відрізняється від реакції на інші, тобто є специфічною для випадків гніву. Тут у дослідженні 1983 року виникли труднощі. Воно показало певну специфічність для гніву, але не для інших досліджуваних емоцій. Це означає, що реакції тіла на різні емоції були надто подібними, аби бути чіткими відбитками.
