Небратні

Небратні
Автор книги:     Оценка: 0.0     Голосов: 0     Отзывов: 0 111 руб.     (1,63$) Читать книгу Купить и скачать книгу Купить бумажную версию Электронная книга Жанр: Публицистика: прочее Правообладатель: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга» Дата публикации, год издания: 2015 Дата добавления в каталог КнигаЛит: ISBN: 978-966-14-9400-7,978-966-14-9397-0,978-966-14-8789-4 Скачать фрагмент в формате   fb2   fb2.zip Возрастное ограничение: 16+ Оглавление Отрывок из книги

Описание книги

Щоб зрозуміти події, які нині розбурхують нашу країну, треба перш за все усвідомити їхні причини. Макс Кідрук провів власне публіцистичне дослідження щодо відносин двох держав – України і Росії, аналізуючи, чи насправді були такими безхмарними стосунки «братерських» країн, розвінчуючи сталі міфи та даючи прогнози щодо конфлікту між країнами.

Оглавление

Макс Кідрук. Небратні

Передмова. Небратні, недружні… вороги?

Вступ

Розділ 1. 300 років «дружби» і «братерства»

1

2

3

4

5

6

7

8

10

11

12

13

14

Розділ 2. Між двох світів

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Розділ 3. Українська кланова буржуазія

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Розділ 4. Майдан 2.0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

Розділ 5. Синдром Ярмольника

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Розділ 6. Перша гібридна

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

Розділ 7. Підсумки та прогнози

1

2

3

4

Отрывок из книги

Росіянам дуже хочеться бути одним народом зі своїми сусідами. Але бажання це настільки маніакальне, що мимоволі справляє враження синдрому недуги. Ментальної хвороби, яка розмиває межі реальності, а правду розфокусовує настільки, що та стає брехнею. Українці, білоруси, росіяни – один народ, як полюбляє заявляти лисуватий і коротенький, мов патик для підв’язування помідорів, псевдостратег із Кремля. Тільки чомусь у цього єдиного народу все може бути лише російським: і мова, і культура, і погляд на історію, і православ’я, і пантеон героїв.

Таким чином, формула «один народ» не робить нас взаємно багатшими, урізноманітнюючи культуру й додаючи національних особливостей, а навпаки – стриже всіх під росіян. Століттями в ім’я єдності трьох східнослов’янських народів убивали інтелігенцію, забороняли мову, нищили самостійність і русифікували. Це почасти давало результати, поки цій ідеї опиралися лише десятки, сотні чи тисячі українців, але збій стався, коли вся багатомільйонна Україна чітко сказала: ми не хочемо більше бути «русскім міром».

.....

23 жовтня 1956 року о третій годині дня в Будапешті розпочалась демонстрація незадоволених прорадянським режимом і особливо – засиллям каральних органів. На центральній площі столиці зібралось 200 тисяч людей, переважно інтелігенція та студенти. Демонстрація пройшла мирно, якщо не зважати на повалення пам’ятника Сталіну, однак о 20:00 перший секретар панівної прокомуністичної УПТ, Угорської партії трудящих, виступив по радіо з різким засудженням демонстрації. У відповідь найрадикальніші демонстранти спробували взяти штурмом радіостанцію, вимагаючи оголосити в ефірі їхні вимоги. Зав’язалася сутичка із підрозділами AVH, угорської служби держбезпеки, котра тривала всю ніч. З’явилися перші загиблі.

На той час територія Угорщини була місцем дислокації радянського Особливого корпусу під командуванням генерал-лейтенанта П. М. Лащенка. Корпус утворювали дві гвардійські механізовані дивізії, бомбардувальна та винищувальна авіаційні дивізії, а також понтонно-мостовий полк. Мета діяльності Особливого корпусу: забезпечення комунікації та шляхів підходу радянських військ до Австрії (згідно із Паризькою мирною угодою після закінчення Другої світової в Австрії залишався обмежений контингент Червоної армії). Цікаве запитання: навіщо для «забезпечення комунікації та шляхів підходу» тримати на території Угорщини дві механізовані й – особливо – бомбардувальну дивізію (яку «комунікацію» вона забезпечувала?…), та зараз ідеться не про це. 15 травня 1955 року у Відні представниками СРСР, США, Великої Британії та Франції підписано Державний договір із Австрією, відповідно до якого Австрія отримала статус нейтральної держави, з території якої виводили всі, а також радянські, війська. Оскільки «забезпечувати комунікацію» більше не було з ким, то й Особливий корпус мав би забратися геть із Угорщини. На жаль для угорців, Микита Сергійович Хрущов, який на той час замістив Сталіна як очільника СРСР, передбачив цю ситуацію. За день до підписання угоди з Австрією – 14 травня 1955-го – між Радянським Союзом і підвладними йому країнами східної Європи було укладено Варшавський договір, яким регламентовано утворення Об’єднаних збройних сил країн-учасників на чолі з маршалом Радянського Союзу Конєвим.[8] До 14 травня 1955 року радянські дивізії перебували в Угорщині, прикриваючись Паризькою мирною угодою. Від 15 травня 1955 року ті ж дивізії перебували в Угорщині на підставі Варшавського договору для того, щоб захищати Угорщину від «ворогів».

.....

Подняться наверх