Чи не кожний хлопчик у дитинстві мріяв стати мандрівником… Але щоб здійснити цю мрію в дорослому житті, треба багато рішучості й трохи авантюризму. Двоє друзів вирушають у мандрівку країною давніх інків, долаючи справжні небезпеки і втрапляючи у веселі пригоди, щоб дістатися до острова Пасхи – маленького шматка суходолу посеред Тихого океану. Пупа Землі, який упродовж тисячоліть охороняють кам’яні велетні моаї і який дуже нагадує людство в мініатюрі…
Оглавление
Максим Кидрук. Подорож на Пуп Землі
Once in Atacama desert…[2] (Пролог)
Між двох світів: передісторія
Частина І. Царство вулканів
Найдовший меридіан
Кролики на Котопаксі
Хостел «Трансильванія» та двадцять хвилин в Амазонії
Вулкан Тунгурауа
Frontera[49]
Частина ІІ. Мандри країною інків
Той день у Трухільйо
Загадка пустельного плато
Як боги Наски карають за осквернення могил
У серці Імперії
Мачу Пікчу – цитадель на небесах
На берегах Тітікаки
Частина ІІІ. Чилійська пустеля
Долина Смерті
Пішки через пустелю
Гейзери Ель-Татіо та повернення в Долину Смерті
Частина ІV. Земля Хоту Мату’а
Те Піто о Те Хенуа: ultimate destination[93]
Сучасне життя на острові Пасхи
Хто вони та звідки?
Рано Рараку – «la Fabrica de los Moais»[120]
Таємниця створення та пересування кам’яних велетнів
Селище Оронґо і великий футбол
Анакена
Кохау ронго-ронго
Урок острова Пасхи
…the day that never comes (Епілог)
Иллюстрації
Подяки
Отрывок из книги
…З їхніх облич давно щезли посмішки. Жарти стихли самі по собі, вичерпалися ще кілька кілометрів тому, заливши салон новенького «Chevrolet DMAX 3.0» масною тишею, звісно, якщо не брати до уваги розміреного хурчання двигуна та тихого постукування камінців об днище.
Небо набрякало свинцем. Сутінки скрапували з безхмарної височини, пастельними тонами накладаючись на обривисті, наче порубані сокирою, вапнякові скелі, які щомить дужче зчавлювали русло давним-давно пересохлої ріки. Де-не-де перед капотом позашляховика поміж сіро-коричневими порепаними бескидами просовувалися гладенькі язики піщаних дюн. Довкола них глиняні велети неначе провалювалися крізь землю, оголюючи блідо-бордове призахідне небо. Позаду машини в густому нерухомому повітрі застигали каламутні хмари здійнятої колесами порохняви, схожі на грізних привидів, що вилазять зі скель, так безцеремонно потривожені небажаними гостями.
.....
– Два… Нє, три. Ще один буде коло Арекіпи в Перу…
І Ян тоді знову не втримався та виголосив іще одну колоритну промову. Цього разу англійською. Але і на цей раз я не переказуватиму вам його слів. Бо якби надумав передати той барвистий, сповнений палкої любові до вулканів виступ, строго дотримуючись оригінальної форми та змісту, то на першій сторінці цієї книжки замість «Для широкого загалу читачів» писало б «Parental advisory: explicit content».[37]
