Мене звуть Даша Лебедєва. Філфак МДУ, другий курс. Я безтолкова і загалом середнячок. Коли роздавали таланти, мене явно відтіснили кудись у кінець черги… До того, як усе це закрутилось, я гадки не мала, що срібний кулон, який дістався мені від батька, – потужний артефакт і з його допомогою можна бачити Тіней. Я й уявити собі не могла, що ці жахливі безсмертні створіння, які висмоктують із людей радість, любов і життєві сили, будуть загрожувати моїм близьким. І, звичайно, навіть не підозрювала, що на мене можуть звернути увагу відразу двоє хлопців – самовпевнений мажор Сем і чесний добряга Міша. Але про все по порядку. А почалася ця історія з того, що я померла…
Оглавление
Марина и Сергей Дяченко. Темний Світ. Рівновага
Пролог
Розділ перший. Первинний інструктаж
Розділ другий. Настя
Розділ третій. Портал
Розділ четвертий. Реальність, дана у відчуттях
Розділ п’ятий. Оперативниця
Розділ шостий. Голуби й соколи
Розділ сьомий. Міша
Розділ восьмий. Минуле
Розділ дев’ятий. Ті самі й зомбі
Розділ десятий. Жертви
Розділ одинадцятий. Долар
Розділ дванадцятий. Герман
Розділ тринадцятий. Мама
Розділ чотирнадцятий. Пам’ять
Розділ п’ятнадцятий. Скалки
Розділ шістнадцятий. Сем
Розділ сімнадцятий. Розплата
Розділ вісімнадцятий. З тіні в тінь
Розділ дев’ятнадцятий. Чужий погляд
Розділ двадцятий. Лондон
Розділ двадцять перший. Закритий кластер
Розділ двадцять другий. Смерч
Розділ двадцять третій. Ключ
Епілог
Отрывок из книги
Мене звуть Даша Лебедєва. У дитячому садку в нас було чотири Даші й іще один хлопчик Лебедєв, мені зовсім не родич. Тому усвідомлення власної унікальності давалося мені непросто.
Я малюю посередньо, співаю так собі, у музичній школі провчилася рівно один рік. Ще рік потім ходила на волейбол і була ганьбою команди. На гімнастику мене не взяли через погану розтяжку. Одне слово, коли на небі роздавали таланти, мене явно відтіснили кудись у кінець черги.
.....
Блондинка змахнула руками. Синювата вольтова дуга беззвучно вдарила стрибуху в груди – і та звалилась, як лялька, як пластиковий манекен. Блондинка на каблуках схопила її за ногу й кудись діловито поволокла, на ходу витягаючи мобільний телефон з сумочки на поясі.
– Ніколи більше не куритиму цієї гидоти, – жалібно заскиглив хлопець у навушниках.
