Про краснолюдків та сирітку Марисю = O krasnoludkach i sierotce Marysi

Оглавление

Марія Конопницька. Про краснолюдків та сирітку Марисю = O krasnoludkach i sierotce Marysi

Про краснолюдків та сирітку Марисю

Як придворний літописець короля Блистека розпізнавав весну

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

Подорож Підземка

I

II

III

IV

V

Король Блистек покидає кришталеву печеру

I

Підземок зустрічає сирітку Марисю

I

II

III

IV

V

VI

VII

Добрі часи

I

II

III

Концерт маестро Сарабанди

I

II

Синьоцвітик і його учень

I

II

У королеви Татри

I

II

III

Ніч під Івана Купала

I

II

III

Справа Віхтика

I

II

III

IV

V

Милостиня Підпанка

I

II

III

Краснолюдки повертаються під землю

I

O krasnoludkach i sierotce Marysi

Jak nadworny kronikarz króla Błystka rozpoznawał wiosnę

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

Wyprawa Podziomka

I

II

III

IV

V

Król Błystek opuszcza Kryształową Grotę

I

Podziomek spotyka sierotkę Marysię

I

II

III

IV

V

VI

VII

Dobre czasy

I

II

III

Koncert mistrza Sarabandy

I

II

Modraczek i jego uczeń

I

II

U królowej Tatry

I

II

III

Sobótka

I

II

III

Sprawa Wiechetka

I

II

III

IV

V

Jałmużna Półpanka

I

II

III

Powrót Krasnoludków pod ziemię

I

Отрывок из книги

Зима була така тяжка і довга, що милостивий Блистек, король краснолюдків, аж примерз до свого трону. Його сива голова від інею стала срібною, з бороди звисали льодяні бурульки, наїжені ожеледдю брови стали грізними і суворими; в короні, замість перлів, іскрились краплі замерзлої роси, а пара з віддиху осідала снігом на кришталевих стінах його скельної печери. Вірні піддані короля, жваві краснолюдки, закутувалися, як могли, у свої червоні опанчі та великі ковпаки. Багато з них поробили собі жупанці з коричневого і зеленого моху, зібраного в лісі ще восени, з шишок, з деревної губки, з білячого пуху і навіть із пір’я, яке погубили птахи, відлітаючи за море.

Але король Блистек не міг одягатись так убого і так просто. Взимку і влітку він мусив носити багряницю, яка з давніх-давен служила королям краснолюдків і була вже така витерта, що аж вітер свистів крізь неї. Навіть новою багряниця не була надто теплою, бо, виткана з пряжі тих червоних павучків, що навесні по грядках снуються, була така тоненька, як маковий листочок.

.....

– А чорнильниця?

– Гм… – засмутився Підземок. – Та й насправді, що робити з твоєю ученістю, коли не маєш ані книги, ані пера, ані чорнильниці. Але знаєш, що я тобі скажу? Рятуймося з цієї халепи не як мудреці, а як звичайні простаки, а це зло ще вийде нам на користь…

.....