Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Переднє слово до читальника
Розділ І. Про розмову, що провадили парох та цирульник із Дон Кіхотом за його хворобу
Розділ II, де оповідається про немалу зваду, що мав Санчо Панса з Дон Кіхотовою ключницею та небогою, а також про інші кумедні події
Розділ III. Про потішну розмову, що провадили між собою Дон Кіхот, Санчо Панса та бакалавр Самсон Карраско
Розділ IV, де Санчо Панса з’ясовує деякі питання, неясні для бакалавра Самсона Карраска, а читач дізнається й про інші варті уваги події
Розділ V. Про дотепну й розумну розмову, що точилась поміж Санчом Пансою та жінкою його Терезою,[26] а також про інші події, гідні доброї згадки
Розділ VI. Про що говорилось між Дон Кіхотом та ключницею й небогою, – а воно в сій історії неабияку має вагу
Розділ VII. Про що говорив Дон Кіхот із своїм зброєносцем та про інші преславні події
Розділ VIII, де оповідається про те, що приключилось Дон Кіхотові, коли їхав він до своєї володарки Дульсінеї Тобоської
Розділ IX, де оповідається зараз побачите, що
Розділ X, де оповідається про хитрощі, на які піднявся Санчо, аби заворожити сеньйору Дульсінею, та про інші події, такі ж правдиві, як і потішні
Розділ XI. Про дивовижну пригоду, що сталась завзятому Дон Кіхотові з возом чи колісницею Собору Смерті
Розділ XII. Про незвичайну пригоду завзятого Дон Кіхота з одважним Рицарем Свічад
Розділ XIII, що містить у собі продовження пригоди з Лісовим Рицарем, а також розумну і нечувано приємну розмову поміж двома джурами
Розділ XIV, де пригода з Лісовим Рицарем далі снується
Розділ XV, де розказується й показується, хто такі були Рицар Свічад та його зброєносець
Розділ XVI. Про зустріч Дон Кіхота з розважливим шляхтичем ламанчським
Розділ XVII, де ясується найвища вершина і скрайня межа, якої сягнула й могла сягнути Дон Кіхотова нечувана одвага в щасливо перебутій пригоді з левами
Розділ XVIII. Про те, що спіткалось Дон Кіхотові в замку, чи то будинку Рицаря Зеленої Киреї, а також про інші незвичайні речі
Розділ XIX, де оповідається пригода закоханого вівчаря та інші істинно потішні події
Розділ XX, де оповідається про весілля Камача-Багатія та пригоду з бідним Басільєм
Розділ XXI, де йдеться про весілля Камачо та про інші достоту цікавенькі речі[80]
Розділ XXII, де мова йде про велику пригоду в печері Монтесіноса, в самому серці Ламанчі, подію, яку завзятий Дон Кіхот з Ламанчі зумів довести до щасливого розв’язку
Розділ XXIII. Про дивовижні речі, буцімто бачені, за словами удатного Дон Кіхота, в глибокій печері Монтесіноса, такі неймовірні та чудернацькі, що ця виправа видається несправжньою, майже апокрифом
Розділ XXIV, де мова піде про всілякі нісенітні речі, так само безглузді, як і вкрай необхідні для правильного розуміння цієї дивовижної історії
Розділ XXV, де стається пригода з перегуком віслюків і цікавий випадок із вертепником, а ще подаються пророчі віщування мавпи-провидиці
Розділ XXVI, де триває незвична здибанка з вертепником і розповідаються інші вельми цікавенькі речі
Розділ XXVII, в якому з’ясується, хто такий майстер Педро та його мавпа, а також відкриється таємниця про невдатний для Дон Кіхота вислід віслюкового ревиська, зовсім інакший, ніж йому хотілось
Розділ XXVIII. Про події, які, за Бен-Енхелі, приховати не вдасться, і вони вийдуть на яв, треба лиш уважно прочитати цей розділ
Розділ XXIX. Про чудернацьку пригоду із зачарованим човном
Розділ XXX. Про зустріч Дон Кіхота із красунею мисливицею
Розділ XXXI, де мова йде про всілякі принагідні витребеньки
Розділ XXXII. Як відповів Дон Кіхот своєму кривдникові, а також про інші трафунки, немалозначні й утішні
Розділ XXXIII. Про цікаву розмову дукині й її покойових із Санчом Пансою, яку варто прочитати та виокремити
Розділ XXXIV, де мова йде про те, як було вигадано спосіб розчаклувати сонцесяйну Дульсінею Тобоську, ось так і склалася чи не найгучніша на всю цю історію пригода
Розділ XXXV. Продовження розповіді про те, як Дон Кіхот дізнався про спосіб розчаклувати Дульсінею, а також і про інші неймовірні пригоди
Розділ XXXVI, де оповідається про невидану й нечувану пригоду дуеньї Гореслави, чи теж графині Трифалдистої, та про листа, що написав Санчо Панса до жінки своєї Терези Пансихи
Розділ XXXVII, де тягнеться далі знаменита пригода дуеньї Гореслави
Розділ XXXVIII, де дуенья Гореслава повідає про лиху свою долю
Розділ XXXIX, де графиня Трифалдиста снує далі свою дивовижну і достопам’ятну історію
Розділ XL. Про речі дотичні й належні до сієї пригоди та до сієї вікопомної історії
Розділ XLI. Про появу Цурпаляка і кінець сій предовгій пригоді
Розділ XLII. Про поради, які давав Санчові Дон Кіхот, коли той збирався обняти уряд на острові, та про інші розважливі речі
Розділ XLIII. Про дальші Дон Кіхотові настанови Санчу Пансі
Розділ XLIV. Про те, як Санчо Панса виряджався на губернаторство, та про дивну пригоду, що приключилася Дон Кіхотові в замку
Розділ XLV. Як великий Санчо Панса обняв владу на своїм острові і як розпочав там урядування
Розділ XLVI. Про жахливу дзвоно- і котомахію, що витримав Дон Кіхот у зв’язку з женихливими замірами Альтісідори
Розділ XLVII. Про те, як Санчо Панса справляв далі своє урядування
Розділ XLVIII. Про те, що приключилось Дон Кіхотові з доньєю Родріґес, дуеньєю при дукині, та про інші події, достойні описання і вічного спогадання
Розділ XLIX. Що сталося з Санчом Пансою, як він свій острів обходив
Розділ L, де з’ясовується, хто були ті чарівники та мучителі, що дали дуеньї лупки, а Дон Кіхотові щипки та дряпки, а також пригоди пажа, що повіз листи до Терези Санчихи
Розділ LI. Про дальше Санчове урядування та про інші події, не такі вже й погані
Розділ LII, де оповідається пригода другої дуеньї Гореслави чи Терпелихи, званої інакше донья Родріґес
Розділ LIII. Про невеселий кінець і край Санчовому врядуванню
Розділ LIV, де оповідаються речі, стосовні тільки до сієї історії і ні до якої іншої
Розділ LV. Про пригоди, що трапились Санчові в дорозі, та про інші деякі не менш цікаві
Розділ LVI. Про нечувану і небачену баталію між Дон Кіхотом і гайдуком Тосілосом в оборону честі доньки дуеньї доньї Родріґес
Розділ LVII, де оповідається про те, як Дон Кіхот попрощався з дуком і що йому трапилось із розумною та свавільною Альтісідорою, панною при дукині
Розділ LVIII, де оповідається, скільки пригод навалилось на Дон Кіхота – тільки встигай!
Розділ LIX, де оповідається незвичайна придибашка або, коли хочете, й пригода, що приключилась Дон Кіхотові
Розділ LX. Що трапилося з Дон Кіхотом на шляху до Барселони
Розділ LXI. Про те, що сталося з Дон Кіхотом при в’їзді до Барселони, і водночас про інші речі, цілком можливі, хоча й необов’язкові
Розділ LXII, де мова йде про трафунок із зачарованою головою та про інші викрутаси, що так і просяться на папір
Розділ LXIII. Про те, як Санчові Пансі виліз боком огляд галер, і про дивовижну пригоду з вродливою мавританкою
Розділ LXIV, де оповідається пригода, прикріша для Дон Кіхота більше, ніж усе, що трапилося з ним раніше
Розділ LXV, який пояснює, хто такий Рицар Сяйливого Місяця, а також піде мова про визволення дона Ґреґоріо та про інші події
Розділ LXVI, де мовиться про те, що читач побачить, а слухач почує
Розділ LXVII. Про те, як Дон Кіхот вирішив стати пастухом і жити, поки мине рік, по-сільському, а також і про інші речі, направду втішні та файні
Розділ LXVIII. Про те, як Дон Кіхотові підклали свиню
Розділ LXIX. Про найрідкіснішу та найдивовижнішу пригоду з усіх, які впродовж цієї видатної історії траплялися з Дон Кіхотом
Розділ LXX, що продовжує шістдесят дев’ятий та оповідає про речі, потрібні для розуміння цієї історії
Розділ LXXI. Про те, що сталося з Дон Кіхотом і його служкою дорогою до рідного села
Розділ LXXII. Про те, як Дон Кіхот і Санчо прибули додому
Розділ LXXIII. Про знамення, які помітив Дон Кіхот при в’їзді до села, а також про інші речі, що роблять цю дивовижну історію ще цікавішою та правдивішою
Розділ LXXIV. Про те, як Дон Кіхот занедужав, склав духівницю і спочив із миром
Боже мій світе! З якою нетерплячкою ждеш ти, шляхетний – або хоть і посполитий – читальнику, сього пролога, сподіваючися знайти в нім лайку, огуду та осуду на автора другого Дон Кіхота, того, що законився, кажуть, у Тордесільясі, а народився в Таррагоні![7] Отже ж, не зроблю тобі такої приємності: хоть образи будять, як правило, гнів і в найсмиренніших серцях, та моє нехай буде винятком. Ти хотів би, може, щоб я назвав його ослом, недоумком і нахабником, а воно мені і не в думці: нехай його гріх та на нього ж і впаде, хай він жере його з хлібом, і нехай йому всячина! Ото тільки й жаль на нього, що взиває мене старим та калічним, нібито мав я силу час затримати, аби він мене не брав, нібито скалічено мене десь у корчемній бійці, а не в найголоснішій битві,[8] яку бачили віки давноколишні й теперешні і яку навряд чи побачать віки прийдешні. Нехай мої рани не красять мене в очах тих, хто на них дивиться, зате підносять у повазі тих, хто знає, де я їх здобувся, бо ліпше воякові головою в потребі наложити, аніж утечею життя своє порятувати. Я так твердо стою при сій думці, що якби мені уможливлено неможливе і знов дано на вибір так чи інак чинити, я все одно волів би взяти участь у тому преславному поході, ніж залишитись цілим і здоровим, не бравши в ньому участі. Шрами на виду й на грудях у вояка – то зорі, що вказують іншим дорогу до неба слави й заслуженої честі. А про старість іще додам, що пише не сивий волос, тільки зрілий розмисл, який приходить з роками.
А другий жаль мені на автора, що він завидником мене називає ще й пояснює, мовби неукові якому, що то за річ така – заздрість. По щирості кажучи, із двох існуючих видів заздрості мені знайомий лиш один – свята й шляхетна заздрість, яка поривається до блага, тим і не можу я переслідувати духовної особи,[9] та ще такої, що, кажуть, при священній інквізиції служить; якщо автор має на увазі того самого чоловіка, що й я, то він дуже помиляється, бо я того чоловіка велико ціную за хист і щиро поважаю за твори та за ненастанну доброчесну діяльність. А втім, за одну річ я справді тому пану автору вдячен: він сказав, що повісті мої радше сатиричні, аніж повчальні, проте, загалом беручи, добрі – а вони б не могли бути такими, якби не мали в собі тих обох якостей.
.....
– Авжеж, – притакнув йому парох.
Він ізнов засмакував оце в тих великих нісенітницях і навмисне спитав у Дон Кіхота, які були з себе, на його думку, Рінальд Монтальбанський, Роланд та інші пери Франції, – адже всі вони належали до мандрованого рицарства.
.....