Оглавление
Михайло Маслій. Улюблені пісні XX сторіччя
Передмова
Білі каштани
Верховино, мати моя!
Вечір над Боржавою
Вівці, мої вівці
Київський вальс
Марічка
Ми підем, де трави похилі
Ой ти, дівчино, з горіха зерня
Пісня про рушник
А льон цвіте
Білі лебеді
Білий сніг на зеленому листі
В наше місто приходить весна
Відлуння твоїх кроків
Виростеш ти, сину
Вогник
Впали роси на покоси
Гуси-лебеді
Два кольори
Задивляюсь у твої зіниці
Залишені квіти
Зоряна ніч
Канни зів’яли
Квіти ромена
Києве мій!
Коли заснули сині гори
Кохана
Кохання моє
Кришталеві чаші
Летять, ніби чайки
Любисток
На долині туман
На трамвайній зупинці
Над морем
Намалюй мені ніч
Не топчіть конвалій
Незрівнянний світ краси
Неспокій
Ображайся на мене, як хочеш
Очі волошкові
Очі на піску
Пісня про вчительку
Плаче захмарене небо
Сину, качки летять
Сніжинки падають
Спогад. Поїзд у Варшаву
Степом, степом
Три поради
Троянди на пероні
Чайкою в небі любов моя літає
Червона троянда
Черемшина
Чорнобривці
Я піду в далекі гори
Явір і яворина
Ясени
А ми удвох
Балада про дві скрипки
Балада про мальви
Ватровий дим
Веснянка
Верба
Вишнева сопілка
Вишиванка
Водограй
Дикі гуси
Забудь печаль
Запитай у серця
Запроси мене у сни
Зелен-клен
Золотоволоска
Кленовий вогонь
Клич мене
Котики вербові
Кохай мене
Кохати час
Край, мій рідний край
Лиш раз цвіте любов
Літо пізніх жоржин
Любиш чи не любиш
Маки для сина
Маки червоні
Мамо, вечір догоря
Мелодія
Моя стежина
Наречена
Не забудь
Нестримна течія
Ніченька-циганка
О панно Інно
Ой, смереко
Ой ти, ніченько
Осіннє золото
Осіннє небо
Пісня буде поміж нас
Пісня Волині
Пісня на добро
Пісня про матір
Пісня про тебе
Подих рідної землі
Приворожила
Пробач нам, мамо
Сизокрилий птах
Сонячний дощ
Спасибі Вам, мамо
Срібне коло
Стожари
Тече вода
Ти забудь ці слова
Ти, земле моя
Тиха вода
Тиша навкруги
Три трембіти
У долі своя весна
У Карпатах ходить осінь
Хата моя, біла хата
Чарівна бойківчанка
Чарівна скрипка
Чарівне танго
Чаклунка синіх гір
Чебреці
Червона рута
Черешневий гай
Чого квіти не в’януть?
Шлях до Тараса
Шовкова косиця
Я – твоє крило
Я ще не все тобі сказав
Як я люблю тебе
Якщо поруч ти
Батько і мати
Берегиня
Білі нарциси
Весільний марш
Веснянка
Відпливають білі кораблі
Гай, зелений гай
Джерело
Душі криниця
Забута мелодія
Заметіль
Зачаровані слова
Звучи, рідна мово
Знов я у гори іду
І люблю, і сміюсь, і печалюсь
Історія
Калино, калино
Кленова балада
Козак гуляє
Козацька пісня
Колодязний журавель
Кольори кохання
Коханий
Мадонно Вкраїно
Мамина вишня
Ми – українці
Минає день, минає ніч
Місячна дорога
Місячне колесо
Море вечорове
Музико моя
На Україну повернусь
Ніби вчора
Новорічна
О, не взискуй гіркого меду слави
Облітає півонія
Одинокий вожак
Оркестр природи
Пам’яті Володимира Івасюка
Перший сніг
Пісня про пісню
Пшеничне перевесло
Родина
Світку мій високий
Світлиця
Серце скрипки
Скажи мені
Скажу вам, дочки і сини
Скрипка грає
Смерекова хата
Танго нежданої любові
Ти знаєш, що ти людина?
Тополиний край
Україно
Україночка
Український лев
Усміхнися мені
Хай щастить
Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чуєш, мамо
Чумацький шлях
Я дивлюсь на вас, мамо
Як ішли літа наші на ярмарок
Якщо любиш, кохай
Отрывок из книги
Слава Богу, є істини, які не потребують доказів. Однією з таких історичних аксіом є твердження, що серед усіх видів мистецтв душею українського народу є пісня. Саме завдяки своїм пісням, яким в епохи, коли не було ані радіо, ані телебачення, ані інтернету, наші прадіди і прабабусі передавали свою печаль і радість, сум і жарти своїм дітям, онукам і правнукам. Тому справжня історія України, яку не можна переписати, саме в народних піснях, думах, баладах, веснянках, щедрівках, колядках. І маємо їх понад 300 тисяч – найбільше серед усіх світових народів. У кожній є стержень. Духовний! А це значить, що вони справжні.
Мабуть, тому головним символом України є пісня, що височіє над усіма іншими, вона наша святість, наш рідний гімн. Коли ми були молодими, за виконання «Ще не вмерла України ні слава, ні воля, Ще нам, браття – українці, усміхнеться доля…» виключали з комсомолу, виганяли з університетів, висилали цілими родинами у сибірські табори, клеїли тавро «націоналіста», розстрілювали. І це стосувалося в радянські часи не тільки пісні українського поета – шляхтича Павла Чубинського і українського композитора, священика греко – католицької церкви Михайла Вербицького, яка уперше почала використовуватись як державний гімн у 1917 році, а й багатьох інших українських пісень.
.....
Через десятиліття ми гордилися, що маємо «Україну» і «Пісню про пісню» Тараса Петриненка, «Перший сніг», «Пшеничне перевесло» і «Світлицю» Ігоря Білозіра і Богдана Стельмаха, «Веснянку» Миколи Мозгового і Андрія Демиденка, «Минає день, минає ніч» Миколи Мозгового і Юрія Рибчинського, «Місячне колесо» Олександра Морозова і Андрія Демиденка, «Смерекову хату» Павла Дворського і Миколи Бакая, «Якщо любиш, кохай» Левка Дутковського і Михайла Ткача, «Ти знаєш, що ти людина?» Віктора Морозова і Василя Симоненка, «Мамину вишню» Анатолія Пашкевича і Дмитра Луценка, «Ніби вчора» Ігоря Білозіра і Петра Запотічного….
Епоха 1950–1980–х років подарувала нам цілу плеяду талановитих співаків та виконавців, самобутніх ансамблів та тріо, вона відлунює їхніми голосами: Дмитра Гнатюка і Миколи Кондратюка, Юрія Гуляєва і Олександра Таранця, квартету «Явір» і Костянтина Огнєвого, Валентини Купріної і Ліни Прохорової, Юлії Пашковської і Анатолія Мокренка, Раїси Кириченко і Ніни Матвієнко, Софії Ротару і Василя Зінкевича, Назарія Яремчука і Анатолія Горчинського, Лілії Сандулеси і Оксани Білозір, Людмили Артеменко і Лідії Михайленко, Миколи Мозгового та Іво Бобула, Віктора Шпортька та Івана Поповича, Миколи Гнатюка і Віталія Білоножка, Павла Дворського і Мар’яна Шуневича, тріо Мареничів – Валерія, Антоніну та Світлану – і тріо «Золоті ключі», буковинського вокально–інструментального ансамблю «Смерічка» Левка Дутковського і волинського ВІА «Світязь» Валерія Громцева, київського ВІА «Кобза» Євгена Коваленка і львівського ВІА «Ватра» Ігоря Білозіра, чернівецьких ВІА: «Червона рута» Анатолія Євдокименка, «Черемош» Леоніда Затуловського, «Жива вода» Юрія Шаріфова, львівських ВІА: «Арніка» Володимира Васильєва, «Ореол» Олександра Балабана, ансамблю «Веселі скрипки» Мирослава Скорика, ансамблю «Мрія» Ігоря Поклада, ансамблю «Росинка» Христини Михайлюк, ансамблю «Марічка» Степана Сабадаша…
.....
