Читать книгу Данило Галицький - Микола Бажан - Страница 1

Літопису невелемовний звіт

Вкриває порох семи сотень літ,

Але під пилом цим горять слова,

Що їхня правда й дотепер жива.

Тоді, забравши пруссів у полон,

На них п'ятою наступив тевтон,

І підвелися башти кам'яні —

Твердині мечоносців на Двіні;

Закутий в сталь німецький лиходій

Сюди прийшов на учту і розбій,

І припечатав двінські береги

Печаттю смерті слід його ноги.

Він ніс в краї, де жив латиш і ест,

На білому плащі багровий хрест,

Бо в хижака, прикритого плащем,

Був меч хрестом, кривавий хрест – мечем.

Звідсіль, на схід шукаючи доріг,

Де б кожен з них розкошувати міг,

В гранітний Венден збіглась звіддалі

Вся наволоч німецької землі,

Орда купців, злочинців і святох,

Позбирана з вертепів багатьох.

Лівонський край став згарищем тоді,

І дальший шлях замаячів орді —

Втопив грабіжник погляди свої

В ліси Литви, в її святі гаї.

Знов забряжчали рицарські мечі,

Помчали коні, сталлю гримлячи,

І клич лунав: «Майн гот! Благослови

Тобі кадити ладаном Литви!»

Багріє кров'ю й полум'ям земля,

Кричить, в огонь упавши, немовля,

І падає безумна мати ниць

Під тягарем залізних рукавиць;

Розсічений мечем до живота,

Вмирає муж з останнім словом: «Мста!»

А дівчині жадібні руки рвуть

Розкраяну ножем німецьким грудь.

Але литвин свій саморобний лук,

І гинучи, не випускає з рук,

І, в горло німця вгризшись, навіть труп

Не розмикає спаленілих губ,

Бо хай би серце вразила стріла,