Читать книгу Гофманова ніч - Микола Бажан - Страница 1

По  рубаних  щаблях  —

                 в  провалля,  в  яму,  в  тьму,

По  рубаних  щаблях,  по  сходах  обважнілих,

І  по  обвислих,  висклизаних  схилах  —

В  брухатий  льох,  в  забрьохану  корчму.

В  корчму  без  вивіски,  без  назви  і  наймення,

В  корчму  скажених  бюрґерів,  голодних  волоцюг,

В  корчму  фантастів,  візників  і  шлюх,

В  корчму  огидного  й  ганебного  натхнення.

Роззявивши  вона,  закопана  в  землі,

Мов  кислий  рот  п'яниць,  де,  наче  зуби  трухлі,

Стирчать  свічки,  ллючи  жовтавий  лій

На  стіл  дубовий  і  дебелі  кухлі.

Мов  кулаки  бубняві  й  круглі,

Мов  яблука  важкі,  плоди  добра  і  зла,

Лежать  на  випнутих,  на  кремезних  столах

Налляті  оливом,  вином  і  лоєм  кухлі.

Скриплять,  вискрипують,  вилискують  столи,

Вином  закаляні  і  пальцями  залапані.