Оглавление
Мишель Монтень. Проби. Вибране
На марґінесах книг, на марґінесах життя
Проби. Вибране
Переднє слово до читальника
Книга перша
Розділ І. Як різними шляхами тієї самої мети досятти
Розділ II. Про смуток
Розділ III. Наші почуття вибиваються поза рямця нашого я
Розділ IV. Як душа переносить свої пристрасті на уявні предмети, коли бракує їй правдивих
Розділ VII. Наші вчинки треба судити за нашими намірами
Розділ VIII. Про ледацтво
Розділ IX. Про скоробрех
Розділ XI. Про віщування
Розділ XIV. Наше чуття добра і зла здебільшого залежить від того, як ми їх собі уявляємо
Розділ XVI. Про кару за боягузтво
Розділ XVIII. Про страх
Розділ XX. Філософувати – це вчитися помирати
Розділ XXIV. Як ті самі задуми до протилежного ведуть
Розділ XXVI. Про виховання дітей
Розділ XXVIII. Про дружбу
Розділ XXX. Про поміркованість
Розділ XXXIV. Фортуна частенько чинить розумно
Розділ XXXVIII. Як часто ми плачемо і сміємося з того самого приводу
Книга друга
Розділ І. Про несталість наших учинків
Розділ II. Про пияцтво
Розділ V. Про сумління
Розділ VIII. Про батьківську любов пані д'Естісак[109]
Розділ X. Про книжки
Розділ XI. Про жорстокість
Розділ XV. Як перешкоди розпалюють наші прагнення
Розділ XVI. Про славу
Розділ XVII. Про зарозумілість
Розділ XXIII. Про шкідливі засоби, застосовувані з добрим наміром
Розділ XXV. Як не треба прикидатися хворим
Розділ XXVI. Про палюх
Розділ XXVII. Боягузтво – мати жорстокості
Розділ XXVIII. Всякому овочеві своя пора
Розділ XXXI. Про гнів
Розділ XXXV. Про трьох славних невіст
Розділ XXXVI. Про трьох найбільших славут
Книга третя
Розділ І. Про корисне і чесне
Розділ II. Про жаль
Розділ III. Про три види спілкування
Розділ IV. Про відвернення
Розділ VII. Про тягар високого становища
Розділ VIII. Про мистецтво бесіди
Розділ IX. Про суєтність
Розділ X. Як панувати над собою
Мішель Монтень – замість післямови
Глосарій перекладача
Отрывок из книги
Перед тобою, читальнику, щиросерда книга. Вона одразу застерігає тебе: я не ставив собі ніякої іншої мети, опріч сімейної і приватної. Про якийсь пожиток тобі чи про свою славу я і гадки не мав. Такий намір понад мої сили. У цій книжці я намагався будь-що потішити свою рідню та приятелів: хай вони, як мене не стане, чого ждати вже недовго, віднайдуть у ній печать моєї вдачі та моїх дум і завдяки цьому доповнять і воскресять мій образ, що залишився в їхній пам'яті. Якби я писав на те, щоб запобігти у громади ласки, то вичепурився б і показав себе при повній параді. Та мені хочеться іншого: хай мене бачать у моїй простій, природній і повсякденній подобі, без будь-якої вимушеності чи штучності, адже я зображую не когось там, а самого себе. Мої вади, як і весь мій правдивий образ, постануть тут живцем, наскільки це дозволить звичайнісінька добропристойність. Коли б я жив серед тих племен, що, за чутками, й досі тішаться солодкою вольницею первісних законів природи, повір, читальнику, я залюбки намалював би себе на повен зріст та ще й гольцем голого. Отже, зміст цієї книжки – я сам, а це аж ніяк не причина, щоб марнувати своє дозвілля на такий легковажний і незначний предмет. З Богом!
Писано в замку Монтень дня першого березіля року тисяча п'ятсот вісімдесятого.
.....
Треба, щоб ти був завжди в чоботях, треба, наскільки це в нашій спромозі, завжди бути готовим виступити, а надто – пильнувати, аби перед походом мати до діла тільки з самим собою.
Адже клопотів у нас подостатком. Один більше, ніж на смерть саму, скаржиться, що вона перебаранчає йому добитися великого успіху; інший, що треба воза рихтувати, не видавши заміж доньки і не довчивши дітей; той обтужує розлуку з жоною, той із сином, єдиною радістю свого життя. Щодо мене, то я нині, в цю мить, дяка Богові, можу забратися звідси, якщо йому буде вгодно, без жалю за чимось, окрім самого життя, якби втрата його була для мене болісна. Я порозв'язував усі вузли; попрощався з усіма, окрім себе самого. Ніколи ще жодна людина не приготувалася зійти з цього світу, визволившись від нього так остаточно, як сподіваюся це вчинити я.
.....
