Заплакана Європа

Оглавление

Наталка Доляк. Заплакана Європа

Невигадана історія

Нотатки з пам’яті

Коля

Між Гельсінкі та Стокгольмом

Політичні біженці

З колишнього життя

Перший допит

Баржа «Стокгольм»

Уламки минулого

Аборт

Швеція

Найкоротша тимчасовість

Початок тернистого шляху

Пропозиція

Нова родина

Знайомство

Весілля

Сімейне життя

Під посольством

Знову вагітна

Валкеала – новий притулок

Нове життя

Біженські будні

Налагодження втрачених зв’язків

Євреї

Путч

До Міккелі

Кому незалежність, а кому біда

Ностальгія

У відділку

Допит

У кожного свої плани

В очікуванні

Подорож

Робота

Вибір

Отрывок из книги

Десята година ранку…

Час «ікс», час, коли відчиняються універмаги часів Перестройки. Уся робота у Вінниці (Українській РСР, СРСР) тоді зупиняється чи бодай гальмує. Застигають в очікуванні колишніх переможців соціалістичних змагань фабрики та заводи, зникають з-за прилавків огрядні продавчині овочевих магазинів, залишивши напризволяще гнилу капусту та п’яних вантажників; двірники та жеківські працівники зопалу кидають мітлами та лопатами об брудну бруківку; у квартирах та домівках вимикаються телевізори й радіоприймачі, відпускаючи від себе постійних глядачів «Рабині Ізаури» та слухачів «Голосу Америки». Усі ці люди приєднуються до натовпу, де вже в перших рядах тримають оборону фарцівники, спекулянти, перекупники, блатні та «приблатнені». Там кричать, борсаються, штовхаються, махають руками, кóпають один одного ногами, намагаючись проштовхнути свої тіла у щойно відчинені двері центрального універсального магазину. Народ штурмує цю неприступну фортецю, аби заволодіти дефіцитним крамом. Той, хто опинився під магазином у слушну годину, розмахує в повітрі кипами різноколірних талонів, що їх отримав на роботі на додачу до справжніх грошей. Люди тренують голосові зв’язки вправами на звукосполучення «ху» та «ля», відбиваються від надто настирних сусідів за допомогою заборонених прийомів карате й айкідо.

.....

Свист зненацька припиняється, ніби свистуна хтось вдарив важким тупим предметом по свистку.

– Перепрошую, – запопадливо каже дядечко й додає: – А це сорок друга квартира?

.....