Мелодія кави у тональності кардамону
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Оглавление
Наталія Гурницька. Мелодія кави у тональності кардамону
Передмова
Частина перша. Увертюра
1843 рік
Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
1846 рік
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Розділ 9
Частина друга. Апасiонато
1847 рік
Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Частина третя. Iнтерлюдiя
Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Розділ 9
Частина четверта. Фортисимо
Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Частина п’ята. Адажiо
Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Розділ 9
Розділ 10
Частина шоста. Кульмiнацiя
Розділ 1
1848 рік
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 8
Розділ 9
Розділ 10
Розділ 11
Частина сьома. Каденцiя
Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
1849 рік
Розділ 5
Розділ 6
1850–1851 роки
Розділ 7
Розділ 8
1852–1855 роки
Розділ 9
Розділ 10
1856 рік
Розділ 11
Розділ 12
Розділ 13
Подяки
Словничок музичних термінів
Перелік картин і літографій
Отрывок из книги
Того року літня погода затрималася надовго, а осінь заступила якось непомітно – саме тоді, коли світ довкола почав міняти зелену барву на жовтогарячу та багряну. Майже й не вловимі зміни, бо мереживо з теплих кольорів листя над головою все ще дарувало приємне розслаблення та затишок, а проміння сонця крізь павутину бабиного літа заколисувало і не дозволяло повірити у наближення холодів. А потім, несподівано швидко, настала справжня осінь. Ранки зробилися прохолодними та вогкими, сонце вже не гріло, а лише мляво протискалося промінням крізь сіре, насуплене небо і так само неохоче розсіювало вранішні тумани. За декілька днів листя з дерев цілком пооблітало, розшарпане вітрами та нічними приморозками, а ще за тиждень лежало під парканами та деревами мокрим побляклим непотребом. З дня на день очікували снігу, але замість нього прийшли холодні, набридливі дощі, а східний вітер приніс за собою таку ж пронизливу сирість і мряку.
Виходити на вулицю зовсім не хотілося, і Анна вирішила зачекати та поки не розшукувати, де кицька заховала своїх новонароджених кошенят. До обіду стане тепліше і, може, хоч трохи розсіється гидотний туман, який зараз густими молочними клубами осідає на землю, чіпляється за траву, заповзає в кожну щілину і робить довколишні предмети невиразними та сірими, ніби відображеними у брудній дощовій баюрі. А ще до того часу повернеться від похресниці тітка Стефа.
.....
Якось зовсім недоречно їй раптом пригадалося, які понищені у неї від роботи руки, і вона заховала їх у складках сукні.
– Я не злякалась. Просто я не звикла до такого.
.....
Пользователь
Книга переносить у світ Львова ХІХ ст., разом з героями здійснюєш прогулянки знайомими вуличками міста, дізнаєшся більше про його історію, події, мешканців, традиції. Фінал книги шокує…, примушує задуматися над багатьма важливими життєвими питаннями. Раджу прочитати.