Звір

Оглавление

Наталія Хаммоуда. Звір

Вступ

Микитюки

Гануся

Розправа над церквою та отцем Паньком

Сокалики

Орися

Вдова Штефаниха

Катерина

Одарчин хутір

Маруська

Син Павлусь

Галюська і Нестик

Племінник Андрій

Гірка правда

Отрывок из книги

У невеличкій кімнаті, найменшій із восьми існуючих у просторому двоповерховому будинку, помирав Семен Калита. Навіть не так. Помирало те, що залишилось від Семена: обрубок його колись кремезного тіла, бо руки й ноги ампутували вже з десять років тому.

Щодня, який відводивБог Семенові, чоловік просив тільки про смерть. Не міг знести важкого тягарю залежності від рідних, яким був скований всі ці довгі роки, бо чужих до себе й близько не підпускав. «Яке то жити, щоб навіть себе самого не обійти?» – твердив весь час Семен.

.....

– Ні! – заверещав Семен. – Ніяких ксьондзів! Я не перед ксьондзами завинив, а перед селом. Перед людьми я винен – перед ними і каятись буду. Жаль, що не всі дочекались цього дня.

– Як то має бути, Семене? Як ти перед кожним покаєшся? Нам що, все село на подвір’ї зібрати? – запитала Юстина з думкою, що, можливо, чоловік знову марить. – Та й що ж ти цілому селу такого поганого вчинив, щоб перед всіма каятись?

.....