Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Живий живе гадає…
Зозуля
Отакої…
Невмирущий
Мольфар із Сосулівки
Жили собі дід і баба (Оповідання)
Янголи не мають помирати…
Для першої колонки
Не повтори материної долі
Чужинець
Віруюча
Навік разом
Квіти на підвіконні
Петрове щастя
При «меншім» обійшлось
Зустріч
Такого й навмисне не видумаєш
Яблуко
Царство спогадів
Напророчила
Зозуля
Добра поміч
Забудося
Колір мирного неба
Востаннє
Знахідка
Бик
Допоміг
Пошук натхнення
Тату, не рубай вербу!
Зализане…
На іллі…
Долі
Люди-не’люди!
Козачка
Плач на себе
«Божевільна» із десятої палати
Хто, як не я?
– Ну і що мені з ним робити? Куди його нести, куди мені з ним йти, в п’ятимістну кімнату? – витираючи сльози, плакала молода жінка, дивлячись у зіпріле вікно.
– Ну може ви все ж таки ще подумаєте, може почекаємо день з випискою, матусю? А раптом ви потім захочете вернути час назад, а час то вже й пішов. Виправити помилку може бути дуже важко, якщо не сказати, неможливо.
.....
Головне зараз, щоб з Галею було все в порядку.
З коридору долітали голоси та метушня медперсоналу. Оксана прихилила двері. Їй вдалося зачути, що тільки що прибулу по «швидкій» жінку відвезли на операцію. Оксана прилягла на ліжко, з якою вже встигли зняти білизну. Вона молилася, просила Бога врятувати подрузі життя. Вона зловила себе на думці, що ніколи нічого у Господа не просила навіть для себе. А може варто було просити? А може і почув би? Думки Оксани перервав голос акушерки: «Що ж робити? Потрібен донор, крові у нас немає. У неї ні родичів, ні друзів. Де кров шукати?»
.....