Отрывок из книги
З прочиненого вікна повіяло вранішньою прохолодою. Поміж поодинокими хмаринками пробивалися перші промені весняного сонця, віщуючи погожий день. Жінка солодко потягнулася на ліжку, але не поспішала вставати. Благополучно звільнившись від «обов’язку», тепер мала можливість іще кілька днів під наглядом лікарів відпочити. Про клієнтів цієї установи, у якій вона перебувала, дбають краще, ніж про власних дітей… «Ой, не туди думки свої спрямовую, – схаменулася вона. – Поживу мрією, бо вона, як вільна птаха, лине туди, де найменше шансів для її здійснення». А раптом! Хто не ризикує, той не смакує шампанським. Скільки разів уже обпікалася на тому, що ризик не виправдовував сподівання, але вірила, що хоч раз у житті має поталанити. Від суперечливих думок розпирало голову. Сьогодні вона почувалася вільною і була задоволена собою. Трішки терпіння – і можна буде перегорнути ще одну сторінку свого грішного життя. Чому грішного? Хіба вона когось убила чи обікрала? Ні! Вона подарувала щастя іншим людям. Це по-християнськи – робити когось щасливим! Тепер чекала, коли і їй доля всміхнеться…
Важко дати точне визначення цьому почуттю, бо людині для повного щастя завжди чогось не вистачає. В одних є гроші, гарна робота, маєтки, а не чути в домі дитячого сміху – і вже мало не катастрофа. В інших діточок, як на небі зірочок, а в родині смуток, бо нема достатку. Ще людство не придумало, яким чином урівноважувати ці дві проблеми, щоб у світі ставало більше щасливих людей.
.....
У залі очікувань, де постійно снували люди, у віддаленому кутку знайшла вільне місце й сіла перепочити. Голова розпухла від думок, які не давали можливості тверезо оцінити ситуацію, у якій опинилася. З’явилася нова нав’язлива ідея – залишитися в Америці, адже вона має право перебувати в гостях до трьох місяців. Знала про людей, які нелегалами роками тут живуть і працюють, то, може, і їй спробувати втілити давню мрію? Інша думка нагадувала про тих, хто чекає її вдома…
В Україні її знають не як Соню. Ніхто не повірить, що жінка, котра колись не могла собі ціни скласти, продала своїх дітей і тепер втрачає розум. Покинута в чужій країні, знесилена морально й фізично, вона притулила голову до стіни й не зогледілась, як сон зморив її…
.....
