Квітникарка

Оглавление

Ніка Нікалео. Квітникарка

Кінець світу

Рішення

Примирення

Родинні цінності

Ідеальне місто

Складний період

Інше життя

Нова Вікторія – інша Вікторія

Юрко. А решта не має значення

«Море – любов моя!»

Мрії, плани та він

«Не такий» жіночий лікар і «такий»

Дорожня пригода

Найголовніший у її житті

Усе не таке, яким здається

Брутальний лікар

Просто Зеня

Приступ і наступ

Чарівний світ почуття

Назви мене на ім’я

Отрывок из книги

Молода жінка збігала сходами так швидко, як тільки могла. Їй здавалося, що, якщо вона ще на мить затримається в цьому будинку, він впаде їй на голову і придушить своєю вагою, розчавить по бетону, наче якусь глевку і нестійку масу, на яку вона зараз перетворилася. Їй хотілося розчинитися у Всесвіті на пил і розвіятися по ньому без сліду. Вона помирала… Її спопеляла образа, нікчемність її існування, душила внутрішня слабкість.

На вулиці періщив дощ. Він бив їй в обличчя, заліплював очі, влазив у рота й вуха, клеїв до тіла її блузку. Ноги чалапали по найглибших калюжах, пальці чвакали болотом у пошарпаних і вицвілих туфлях. По небу звідусіль сунулися хмари і, наздоганяючи одна одну під сильними поривами вітру, б’ючись, голосно реготали та ридали водночас. Піднебесся оскалювалося грізними посмішками і теж реготало… Вікторія відчула, що то з неї сміється вся та натура, яка давно й постійно нагадувала їй те, про що вона навіть боялася подумати. Відмахувалася від таких настирних знаків «добродіїв» поруч. Ах, якби ж те знання та в мудру голову! Але де ж такій узятися, коли вона засліплена, залюблена, замилувана своїм єдиним і найкращим чоловіком на землі – своїм Васильком.

.....

– Але я ще не вирішила, чи…

– Ти готова й далі терпіти це знущання? Після усього того, що ти бачила?

.....