Оглавление
Ніка Ініна. Пригоди автомобільчика пижика
Початок шляху
Як Пижик загубився
Як Пижик знайшовся
Як у Пижика закінчився бензин
Як Пижик ночував в автокемпінгу
Як Пижик їхав у автоколоні
Як Пижик брав участь у рятувальній операції
Як Пижик нарешті дістався додому
Отрывок из книги
Після розмови зі Старою Колимагою Пижик не просто катався Києвом – йому потрібно було доїхати із салону у місто, що починалося літерою «Ч». Як саме воно називалося – Чернігів, Черкаси або Чернівці, – було напевне відомо до того моменту, як автомобільчик викупався під Поливомийною Автівкою, що лила воду на квіткову клумбу. Вода зі шланга була такою сонячною, райдужною та блискучою, що Пижик не зміг утриматися і в’їхав у яскравий фонтан.
Поливомийна Автівка загула на Пижика весело й незлобиво. За мить автомобільчик виїхав із-під струменя чистим і блискучим, без жодної порошинки на новенькому кузові. Та ось лишенько – вода потрапила в прочинене вікно і розмила напис на папері з назвою міста, куди прямував автомобільчик. Папір лежав на передньому сидінні. Навіть доклавши чималих зусиль, можна було прочитати тільки перші три літери, чіткою залишилася лише перша – «Ч».
.....
– Чер… Чер… Через край розмокло! – хмикнув він, смикнувши підборіддям. – Не можу прочитати. То їдь! Без тебе роботи забагато. – Поліцейський насупився й засвистів у бік Мерседеса, що їхав утричі швидше, ніж це було дозволено.
Ми вже говорили, що Пижик був увічливим автомобільчиком. Тим паче що в салоні його попередили: грубіянити дорожньому поліцейському – це майже те саме, що самому собі проткнути колесо – дорого й боляче.
.....
