У далекому майбутньому сталося те, що ледь не знищило все людство. Тепер уже ніхто не покладається на техніку. Магія – ось у що вірять люди. І Велика Книга, якій поклоняються нуру, каже, що в цій катастрофі винний темношкірий народ океке. Тож тепер їх усіх необхідно знищити.
Наджібі вдалося вижити після нальоту нуру на її рідне селище. Вона народжує дівчинку, зовні не схожу ні на матір, ні на батька, і нарікає її Оньєсонву. Давньою мовою це означає «Хто боїться смерті?». Оньєсонву ще не знає, що обрана й має загадкову магічну долю…
Оглавление
Ннеди Окорафор. Хто боїться смерті
Частина I. Становлення
Розділ 1. Обличчя мого батька
Розділ 2. Тато
Розділ 3. Перервана Розмова
Розділ 4. Ритуал одинадцятого року
Розділ 5. Той, хто кличе
Розділ 6. Ешу
Розділ 7. Засвоєні уроки
Розділ 8. Брехня
Розділ 9. Нічне жахіття
Розділ 10. Ндіїчі
Розділ 11. Рішучість Лую
Розділ 12. Зухвальство грифа
Розділ 13. Сонце Ані
Розділ 14. Оповідачка
Розділ 15. Дім Осуґбо
Розділ 16. Еву
Розділ 17. Коло замкнулося
Частина II. Учениця
Розділ 18. Жадані відвідини хатини Аро
Розділ 19. Чоловік у чорному
Розділ 20. Чоловіки
Розділ 21. Ґаді
Розділ 22. Мир
Розділ 23. Наука бушу
Розділ 24. Оньєсонву на ринку
Розділ 25. Отже, було вирішено
Частина III. Воїн
Розділ 26
Розділ 27
Розділ 28
Розділ 29
Розділ 30
Розділ 31
Розділ 32
Розділ 33
Розділ 34
Розділ 35
Розділ 36
Розділ 37
Розділ 38
Розділ 39
Розділ 40
Розділ 41
Розділ 42
Розділ 43
Розділ 44
Розділ 45
Розділ 46
Розділ 47
Розділ 48
Розділ 49
Розділ 50
Розділ 51
Розділ 52
Розділ 53
Розділ 54
Розділ 55
Розділ 56
Розділ 57
Розділ 58
Розділ 59
Розділ 60. Хто боїться смерті?
Епілог
Розділ 61. Павич
Розділ 62. Говорить Сола
Розділ 1. Переписаний
Дякую
Отрывок из книги
Моє життя зруйнувалося, коли мені було шістнадцять. Помер тато. Він мав дуже сильне серце, та все ж помер. Чи сталося це через спеку та дим у його кузні? Ніде правди діти, його неможливо було відірвати від роботи, від творчості. Він обожнював гнути метал, підкорювати його своїй волі. Але робота його, здавалося, лише зміцнювала; у своїй кузні він був дуже щасливий. То що ж його вбило? Я досі не можу сказати напевне. Сподіваюся, до цього не доклалася ні я, ні те, що я тоді робила.
Одразу після його смерті моя мати, схлипуючи, вибігла з їхньої спільної спальні й кинулася до стіни. Тоді я зрозуміла, що стану інакшою. Тієї миті я збагнула, що більше ніколи не зможу повністю контролювати вогонь усередині себе. Того дня я стала іншою істотою, в мені стало менше людського. Тепер я розумію: все, що відбулося згодом, почалося тоді.
