Круговерть

Оглавление

О. Генри. Круговерть

Просто бізнес

Просто бізнес

Золото, що блиснуло

Малята в джунглях

Великдень

П’яте колесо до воза

Поет і селюк

Хламида миру

Дівчисько та шахрайство

Спокуса гостиною

Невизначена сума

Дещо гідне інсценізації

Напад амнезії

Муніципальний звіт

Психея і хмарочос

Багдадська пташка

Привітання зі святом

Нова ніч із тисячі й однієї

Панночка та звичка

Підтвердження практикою

Останні відвідувачі Руні

Авантюра

Дуель

Що кому треба?

Круговерть

Світ і двері

Теорія та гончак

Гіпотетичний казус

Код Келловея

Випадок на висоті над рівнем моря

Дівчина

Соціологія в костюмі та капелюсі

Викуп за Вождя Червоношкірих

Шлюбний місяць травень

Технічна помилка

Романтика міських помешкань

Кругообіг життя

Жертовний удар

Дороги, які ми обираємо

Гендляр із Чорного Джека

Сержант і пісня

Фальшивий долар

Газетна історія

Томмі та грабіжник

Подарунок на Різдво з чапаралю

Трохи місцевого колориту

Вердикт Джорджії

Свято сліпця

Мадам Бо-Піп на ранчо

Отрывок из книги

Гадаю, ви всі хоча б щось знаєте про сцену й акторів. Адже так чи інакше контактували з театрами, читали газетних критиків і жарти в тижневиках про «Ріалто»[1], милих дівчаток із хору й трагіків із довгими патлами. Припускаю, що стислий перелік ваших уявлень про таємничу сцену буде зводитися до чогось такого.

Провідні акторки мають п’ятьох чоловіків і гору коштовностей, не кращих ніж у вашої власної дружини, бо фальшивих. Фігури мають не гірші ніж у краль, бо користуються накладками. Дівчатка з кордебалету жити не можуть без перекису водню, фанатів, «паккардів» і Піттсбурґа. Додому повертаються трамваями або пішки. Вибагливі акторки вимагають на Бродвеї в Нью-Йорку ролі комічних молодиць для своїх матерів та їхніх тітоньок на гастролях. Справжнє ім’я Керлі Бельвю – Бойл О’Келі. Свою маячню, записану на грамофоні, Джон Мак-Каллоу украв із першої редакції спогадів Еллен Террі. Джо Вебер – кумедніший, ніж І. Г. Сотерн, а Генрі Міллер хутко старіє.

.....

…Коли Конант зайшов до редакції дізнатися про долю своєї поеми, його провели повз секретарку до кабінету, прикрашеного статуетками Родена та Джона Джорджа Брауна[38].

– Коли я прочитав перший рядок «Лані та струмка», – сказав редактор, – то одразу ж втямив, що це робота того, чиє життя прикипіло серцем до серця з Природою. Простенькі рядки не ввели мене в оману. Використовувати такі прості порівняння могло лише дике, вільне дитя лісів і полів, яке одягло модний одяг і вештається Бродвеєм. Під такою одежею однаково визирає сутність.

.....