Отрывок из книги
Лампочка блимнула тричі. І на селі вже всі знали: зараз вимкнуть світло. Василина тихо зітхнула й дістала з полиці каганець, що стояв завжди напоготові. Сьогодні їй, мабуть, уже не вдасться закінчити платтячко для Люби. Вона не встигла купити керосин, а в каганці його залишилося зовсім мало – лампа ще вчора почала чадіти і закіптюжилась уся склянка. Забігалась Василина у своєму господарстві, аж надвечір руки-ноги гудуть. Куди там ще до брудної склянки! Так і стоїть лампа з учорашнього дня, не протерта, лиховісно зачорнена сажею.
«Ой, недобре це… Кіптява – знак який поганий», – неприємно вколола Василину думка, і хтозна, де й звідки взялася. Сама винна, береться за все, а нічого не встигає. Того й скручена в рурку стара газета так і залишилась без діла лежати біля брудної лампи. Безлад у господарстві – і в голові такий же гармидер.
.....
Так само заливчасто на всі лади витьохкував соловейко, місяць круглолиций освітлював їх, і жаром виблискували очі від любовної знемоги. У той вечір через нерозумну довгу розлуку вони зовсім одуріли від своїх почуттів. Нічого й не говорили одне одному, не докоряли за недобрі слова, сказані в розпал сварки, – ніби й забулося все те непорозуміння. Відразу й почали любитись. Цілувались до знемоги, до нестями. Микола розплів її важку косу, що шовковим покривалом впала чи не до колін. Благенька сорочечка глибоко і стидко оголила дівочі плечі, а потім і груди, білі, округлі, спокусливі. Микола аж стогнав, бо як же можна від такої краси відірватись?
Отямилися лише від окрику матері Галини. Та прийшла й загнала дочку до хати. На вулиці ледве стримувала себе, бо хіба ж насвариш від душі цю розпусницю, як сусідська хата примостилася зовсім недалеко? Уже в сінях, як зачинилися двері, почала на неї гримати, пару разів ухопила за коси. А коси й розпалися. Мати й зовсім розлютилася. Галина ще ніколи не бачила її такою розгніваною. Вперше від матері отримала ляпаса, а батько нічого, тільки пригрозив, що вижене і не моргне: «Женіться, а тоді робіть, що хочете. А поки перед людьми нас ганьбити не треба».
.....
