Українські жінки у горнилі модернізації

Оглавление

Оксана Кісь. Українські жінки у горнилі модернізації

Розділ 1. Подружні стосунки в українській селянській родині кінця ХІХ – початку ХХ століття

Законодавче регулювання подружніх стосунків і структура української сім’ї

Ставлення до одруження та обрання партнера

Господарські права та обов’язки подружжя

Особисті стосунки у подружжі

Сімейні конфлікти та питання розлучення

Розділ 2. Емансипаційні ідеї vs консервативні практики: жінки у середовищі української інтелігенції Галичини зламу ХІХ – ХХ століть

Жінки як інші

Жінки та їхній правовий статус

У пошуках національно свідомої українки

Розділ 3. Освіта жінок як форма емансипації: приклад Наддніпрянської України (середина ХІХ – початок ХХ століття)

Середня жіноча освіта: становлення та зміни

Вища жіноча освіта: форми, етапи та шляхи розвитку

Розділ 4. Українське жіноцтво в роки Першої світової війни: спектр суспільних ролей

Жінки у війську і на фронті

Соціально-харитативні ініціативи жіноцтва у галицьких містах

Благодійна й культурно-освітня праця жіноцтва в таборах українських військових полонених, виселенців і депортованих осіб

Жінки в інформаційному просторі

Жіноча доля воєнного часу в листах, щоденниках, спогадах

Розділ 5. Більшовицький емансипаційний експеримент у 1920-х роках

Законодавчі зміни щодо правового становища жінок до Жовтневого перевороту

Зміни, прийняті більшовицькою владою

Причини та передумови визнання більшовиками об’єднань із гендерним забарвленням

Структура і функції жінвідділів: труднощі та досягнення «радянського фемінізму»

8 березня – контраверсійність дати

Гендерно-ментальні особливості розвитку регіонів

Переваги «радянського» над ліберальним у маскулінних регіонах

Розділ 6 «Нова радянська жінка»: гендерна політика радянської влади у 1930-х роках

Індустріалізація – жіноча справа?

Рух дружин командирів промисловості «Общественницы»

Колективізація «Жінки в колгоспах – велика сила»

Ангелінки, п’ятисотниці, стахановки

Парадокси гендерної політики більшовиків

Розділ 7. Голодомор крізь призму жіночого досвіду виживання

Чому варто уважно вивчати саме жіночий досвід Великого Голоду?

Жіночі стратегії протидії насильницькому вилученню майна

Жіночі стратегії виживання в умовах голоду

Трагедія материнства

Жіноче тіло на межі

Розділ 8. Змагання за представницьку рівність: політична діяльність жінок у міжвоєнній Галичині

Організаційне оформлення жіночого руху в Галичині: «Союз українок»

Політизація діяльності «Союзу українок»

Участь у виборчих кампаніях

Розділ 9. Жінки у національному підпіллі: внески і втрати

Функції і ролі жінок в ОУН і УПА

Чоловіки і жінки: рівність, дискримінація і насильство

Становище жінок у партизанських сім’ях

Воєнне материнство: ризик, надія і травма

Розділ 10. Окуповані жінки: жіноче повсякдення у роки Другої світової війни

Неоднозначність жіночого досвіду під час окупації

Відмінності жіночого досвіду окупації: хронологія, географія, влада, демографія et cetera

Владні настанови, радянський досвід та жіночі сценарії пристосування

Жіночі стратегії протидії та виживання

Тіло як засіб виживання

Розділ 11. Українки-політв’язні в таборах ГУЛАГу: вижити означає перемогти

Побутові умови: житло, харчування, праця, медична допомога

Земляцтво як стратегія виживання: національна спільнота, листування

Віра, молитва, релігійні практики у таборах і в’язницях

Жіноча творчість у неволі як форма спротиву

Людяність і жіночність у неволі: втрати, прояви, способи збереження

Тіло і сексуальність у неволі: ризики і ресурси

Стосунки з чоловіками: дружба, кохання, одруження

Материнство за ґратами: благословення чи прокляття?

Отрывок из книги

Дослідники традиційної української сім’ї, звично порівнюючи становище жінки в українській та російській сім’ях, часто вказували на таку її особливість, як демократизм і рівноправність у взаєминах чоловіка та дружини.

До прикладу, Іван Франко (1856–1916) писав: «Від давніх давен усі учені люди, котрі пильно придивлялися до життя руського [українського] народу, признавали, що русини [українці] обходяться з своїми жінками далеко лагідніше, далеко гуманніше й свободніше, аніж їх сусіди. У родині ж жінка займає дуже поважне й почесне становище».

.....

Повсякденні господарські і виробничі обов’язки вимагали від жінки неабияких зусиль та умінь. Тому працьовитість, хазяйновитість, міцне здоров’я були важливими критеріями під час обрання нареченої, що відтворено у приказці «Жінка – хоч корова, аби була здорова». Дослідник народного побуту М. Білозерський (1833–1896) відзначав певний «господарський фанатизм» українських жінок – їхню беззастережну готовність виконувати великий обсяг роботи: «Вроджена господарська пристрасність змушує українку нерідко добровільно приймати на свої плечі частку чужої праці і в робочу пору вона буквально “чорніє”». Важка праця та часті вагітності швидко виснажували жіночий організм, тому сільські жінки 30–35 років здавалися старими.

Річний господарсько-виробничий цикл передбачав розподіл окремих видів суто сезонних робіт і різне трудове навантаження на жінку протягом року з тенденцією до зменшення обсягу роботи у зимовий період. Проте значна частина щоденних жіночих обов’язків (догляд дітей, догляд худоби і птиці, приготування їжі, прибирання, прання – особливо до великих свят) не були сезонними, їх належало виконувати неперервно протягом усього року, витрачаючи багато часу та зусиль. Про це говориться у прислів’ях: «Жіноча робота ніколи не лягає спати», «Жіноча праця пропадає у помиях» тощо. Уявити собі звичний робочий день жінки можемо за піснею:

.....