Минуло вже чотири сторiччя вiдтодi, як було вiдкрито шлях до iнших зiрок. Проте людство й далi залишається в полонi Сонячної системи, змушене або тiснитись на перенаселенiй Землi, або ледь животiти на холодному Марсi. У Великому Космосi чимало придатних для життя планет, але дiстатися до них пощастило лише небагатьом обраним. Таких людей, здатних пройти через пекло гiпердрайву, називають резистентними. Один з них – капiтан вантажного корабля «Кардиф» Ерiк Мальстром, якому судилося змiнити майбутнє всiєї людської цивiлiзацiї.
Оглавление
Олег Авраменко. Небо, повне зірок
Розділ 1. Новачки
Розділ 2. «Кардиф»
Розділ 3. Есперанса
Розділ 4. Відпустка
Розділ 5. «Ковчег»
Розділ 6. Дослідницький Департамент
Розділ 7. Начальник експедиції
Розділ 8. До 519-ї Стрільця
Розділ 9. Павутиння
Розділ 10. Обов’язок капітана
Розділ 11. Несподівана знахідка
Розділ 12. Новий світ
Розділ 13. Полковник Айола
Розділ 14. Пророцтво Ваулоу
Розділ 15. Чекання
Розділ 16. Останній вечір на Юнаї
Розділ 17. Ключ
Розділ 18. Спадкоємиця Ваулоу
Розділ 19. Назустріч невідомому
Розділ 20. Мережевий Вузол
Розділ 21. Тінь Ваулоу
Розділ 22. Структурна поправка
Епілоґ. Нова Земля
Отрывок из книги
Я вже й забув, яке небо на Марсі – брудно-синє, майже сіре, вкрите жовтавими перистими хмарами. Я відвикнув від тутешнього розрідженого повітря, сухого колючого вітру і жорстокого холоду, що проймав аж до самих кісток. Але найнеприємнішим був всюдисущий марсіанський пісок, який миттю забився під одяг і зарипів у мене на зубах, щойно я вийшов назовні через пасажирський люк шатла й зробив кілька кроків униз по трапу.
Марс залишався Марсом – суворою, неприязною планетою. За п’ять сторіч тераформування його вдалося пристосувати до людського життя, але перетворити на квітучий, благодатний світ виявилося не до снаги. В результаті вийшла така собі суміш Сибіру, Сахари й Гімалайського високогір’я.
.....
Двоє хлопців зовні становили цілковиту протилежність один одному. Перший був рудий, з грубими рисами обличчя, рясно вкритого ластовинням, високий на зріст, міцної статури. Другий – невисокий тендітний блондин з ясно-синіми очима й по-дівочому вродливим лицем. Він здавався набагато молодшим за свого рудого товариша, хоча насправді усім їм було по чотирнадцять років. Що ж до дівчини, то нічим особливим вона не вирізнялася – худорлява кароока шатенка, досить симпатична, але не така гарна, як менший з хлопців.
Я вже збирався заговорити до них, коли ввімкнувся інтерком і пролунав голос Курінної:
