Post Mortem

Отрывок из книги

Повільно я приходив до тями, в очах стояла темрява, у вухах – рипіння та скрегіт, немов ножицями проводили по склу. Я люто зненавидів той звук: ще у дитинстві спробував – хрусь! – малий шмат скла відскочив і пробив мені око. Скільки тоді крику і крові було. З того часу кров ненавиджу. Не боюся і водночас ненавиджу усіма фібрами. А зараз, балансуючи між цим на нижнім світом, я відчуваю солоний присмак своєї крові у роті.

Кінцівок не відчуваю, не знаю, чи вони віднялися, чи так здається. Адже не пам’ятаю нічого і не розумію, хто я і де.

.....

– Гей, Бобе, твоє пиво втікає! – раптом покликала старого жінка. – Програв? Ну так я цей кухоль вижлукчу.

Вона кричить голосніше за радіо, яке транслює довбане кантрі на усю забігайлівку. Тріш Іма Олова – як вам таке прізвисько?

.....