Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
І
ІІ
ІІІ
ІV
V
VІ
VІІ
VІІІ
ІХ
Х
ХІ
ХІІ
ХІІІ
ХІV
ХV
ХVІ
ХVІІ
ХVІІІ
ХІХ
ХХ
ХХІ
ХХІІ
ХХІІІ
ХХІV
Мама виймає мене з купелі, загортає у м’якесенький рушник і «сторцує»[1] – отже, голівку я вже держу міцно. Надворі сонячний день, великі шиби вікон відбиваються світлими прямокутниками на підлозі. Біля порога сидить гладкий білий кіт. У нього чорний хвіст, чорне вухо й на спині біля хвоста – чорна пляма.
– Котик хоче молочка! – щебече мама до мене. – Але молочко лише для Олечки! Тпрусь, котику, тпрусь, нема тобі молочка!
.....
Літня кондукторка вхопилася за серце, а нечисленні пасажири понадувалися, як індики, від ледве стримуваного сміху. Ми вийшли на першій же зупинці. Обурена тітка дала волю своєму гніву: всипала мені добру порцію «пляцків на дупу» і пригрозила через мій язик більше нікуди з собою не брати. Вдома по телефону вона жалілася якійсь не відомій мені співрозмовниці: «Enfant terrible!».[15] А та втішала, що всі діти жахливі й час від часу ганьблять своїх батьків, бо відтворюють усе почуте, так що дорослі ладні крізь землю провалитися. Тож мене треба ви-хо-ву-ва-ти, а з цим може впоратися тільки хороший педагог із багаторічним стажем. На щастя, в Маргарити Григорівни, каже увечері цьоця Дозя дядькові, цього стажу – понад сорок років! Та й плату вона візьме невелику – словом, працюватиме більше для задоволення, ніж заради грошей.
Назавтра до нас прийшла пані Вчителька – стара, як Божий світ, але розмальована й вифранчена, як відданиця. Від неї густо несло дорогими парфумами і ще дорожчими цигарками. Такі самі потай від дядька палять на балконі цьоці Дозя й Жирафа! Але я йому цього не видаю: за мовчання мені вже пообіцяли купити велику ляльку, котра каже: «Ма-ма!». А ще обидві цьоці, коли дядька нема вдома, співають дуже смішну пісеньку:
.....