Оглавление
Оноре де Бальзак. Пустотливі оповіді
Красуня Імперіа
Архієпископ
Заміжжя красуні Імперії
Глава перша. Як пані Імперіа сама заплуталася в сильцях, якими своїх люб'язних голубів упольовувала
Глава друга. Чим закінчилося заміжжя Імперії
Наївність
Спадкоємець диявола
Наполегливість любові
Невільний гріх
Глава перша. Як старий Брюїн обирав собі дружину
Глава друга. Як сенешаль Брюїн приборкував свою незайману дружину
Глава третя. Що таке невільний гріх
Глава четверта. Яким чином і з чиєю допомогою з'явилося на світ деяке немовля
Глава п'ята. Як за гріх кохання було накладено суворе покарання й настала по тому велика скорбота
Відчай закоханого
Каяття Берти
Глава перша. Як Берта і в заміжжі залишалася незаймано-цнотливою
Глава друга. Про радість і сум Берти, яка спізнала таємниці кохання
Глава третя. Про страшну кару, що спіткала Берту, про те, як Берта спокутувала свій гріх і померла прощеною
Рятівний вигук
Відьма
Пролог
Глава перша. Хто була та відьма
Глава друга. Про те, як вчинили з тим дияволом жіночої статі
Глава третя. Про те, що зробила відьма, щоб заволодіти душею старого судді, і що сталося через те диявольське наслання
Глава четверта. Як висковзнула з рук правосуддя мавританка з Гарячої вулиці і скільки зусиль доклали, аби спалити й засмажити її живцем усупереч пеклу
Дружина конетабля
Отрывок из книги
Вирушаючи на Констанцький собор1, архієпископ міста Бордо прийняв до учти своєї турського панотця – принадного обхожденням і мовою молодика, якого вважали сином куртизанки та якогось губернатора. Єпископ Турський залюбки поступився молодиком своєму приятелеві, коли той через місто Тур проїжджав, бо архіпастирі звикли робити один одному подібні послуги, розуміючи, як дошкулити може богословська сверблячка. Тобто молодий панотець прибув до Констанца й оселився в домі свого прелата, мужа привченого і суворих правил.
Наш панотець, якого прозивали Філіпп де Мала, настановив поводитися доброчесно й з усією ретельністю служити своєму милостивцю, але невдовзі побачив він, що багато хто з тих, що прибули на славний Собор, гуляще життя провадили, за що не тільки індульгенцій не позбувалися, а навіть більше отих отримували, ніж деякі розсудливі й добропорядні люди, а понад те призволялися ще й золотих монет та інших здобутків. І ось якось у ніч, фатальну для доброчесності нашого ченця, диявол тихесенько прошепотів йому у вухо, щоб він від благ земних не відвертався, бо кожний черпає та живиться в невичерпному лоні святої нашої матері церкви, бо то є диво, що доводить якнайвірнішим чином буття боже. Наш панотець дослухався до порад диявола. Й одразу вирішив обійти усі констанцькі кнайпочки, усіх німецьких задоволень отримати на дурничку, якщо буде нагода, бо у нього за душею не було ані шеляга. Власне, до того самого часу Філіпп був поведінки сумирної, в усьому наслідував свого бідного старого пастиря, який не з доброго дива, а зі спонуки вікової вже нічого не міг зробити і навіть через те прозивався святим, наш юнак нерідко змагався із жагучим бажанням і перебував у глибокому смутку. Причиною того було розмаїття пречудових повнотілих розпусниць, що суворо ставилися до людей бідних і перебували в Констанці заради просвітлення розумового святих отців, учасників Собору. І тим дужче розпалювався Філіпп, бо не знав, як підійти до тих розкішних пав, які потурали кардиналами, абатами, аудиторами, римськими легатами, єпископами, герцогами та маркграфами різними, наче найостаннішими кліриками злиденними. Увечері після щоденних молитов він учився розмовляти з ними, створюючи власний молитвослов коханця. Так він готувався до усіляких випадків, які могли трапитися. А наступного дня, якщо він, ідучи до вігілії, зустрічав якусь із тих принцес, прегарну собою, що пихато лежала в подушках у своїх ношах, у супроводі гордовитих озброєних пажів, він зупинявся, роззявивши рота, наче собака, що націлюється на муху. І від споглядання холодного обличчя красуні його ще дужче обпікало всередині.
.....
– Хіба не вчить нас Письмо і премудрість євангельська, що ви обидва будете рівні перед обличчям Господа в долині Іосафатській? – спитала пані Імперіа в єпископа.
– Це все диявольські мудрування, бо він добряче наклав таких до Біблії, але там справді так написано, – відповідав на це дурноголовий товстун, єпископ Куарський, поспішаючи до столу.
.....
