Отрывок из книги
Вона – Естер, воєнна кореспондентка, щойно повернулася з Іраку, бо вторгнення туди може відбутися в будь-яку мить; тридцять років, одружена, бездітна. Він – невпізнаний чоловік віком двадцять три – двадцять п’ять років, смуглявий, із монголоїдними рисами обличчя. Востаннє цих двох бачили в кав’ярні на вулиці Фобур Сент-Оноре.
Поліція була поінформована, що вони зустрічалися раніше, хоч ніхто не знав, скільки разів. Естер завжди казала, що той чоловік – він ховав своє справжнє «я» під ім’ям Михаїл, – був надзвичайно важливим для неї, хоч ніколи не пояснювала, чи він був важливий для її журналістської кар’єри, чи для неї як для жінки.
.....
Я полетів до Іспанії і за тридцять вісім днів пішки подолав дорогу до Сантьяго-де-Компостела. Прийшовши туди, я зрозумів, що моя справжня подорож тільки починається. Я вирішую залишитися в Мадриді й жити там на авторські гонорари, нехай океан відокремлює мене від тіла Естер – хоч офіційно ми залишаємося чоловіком і дружиною і досить часто розмовляємо по телефону. Це, зрештою, дуже зручно – жити у шлюбі, знаючи, що в будь-яку хвилину я можу повернутися в обійми дружини й водночас користуватися всіма вигодами цілковитої незалежності.
Я закохуюся у вчительку каталанської мови, в аргентинку, що виробляє ювелірні прикраси, в дівчину, яка співає в метро. Авторські відрахування від моїх музичних творів надходять і далі, і мені цього вистачає на досить комфортне життя, я не маю потреби працювати, й у мене досить вільного часу на все… зокрема й на те, щоб написати книжку.
.....
