Палаюча рука

Оглавление

Павло Артонек. Палаюча рука

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Отрывок из книги

Людина вовтузилась, відчуваючи грубі руки на собі, але вирватись не вдавалось. Здається, десь далеко, чувся найрідніший голос на землі, та він раптово зник й незрозумілі розмиті кольори й картинки теж. Настала повна тиша й темнота. Мерзенний холод змусив зціпити зуби й вдихати тяжке повітря носом. Паніка наступала миттєво. Рухи сковували тверді холодні стіни й безпомічний крик починав зриватися з вуст. Та вирватися не вдається, й, мабуть, не вдасться ніколи.

– Гей, вставай! – енергійним голосом сказала стара в старій хустинці і брудному фартусі. – Пора йти, дід вже давно за річкою.

.....

В класі почався гул, деякі учні сміялись, деякі пильно дивилися на вчителя, а дехто був схожий на Гриця перед Десною – дивилися наче в нікуди, очевидно також вірячи в це.

– Можливо ти й правий, таких теорій багато, але щоб хоч одна була обґрунтована на сто відсотків я не бачив, тому підстав у це вірити в нікого не має. Це тільки теорії, не більше. – стримано відповів молодий вчитель історії. – Добре. Якщо більше питань немає то додому повторите цей урок. До побачення.

.....