Кляса
Описание книги
Місце – пролетарське Запоріжжя, Другий Шевченківський мікрорайон. Час – кінець вісімдесятих, дивна суміш свободи й несвободи. Людина – його кличуть Павло, Паша, Пашок, або, як іноді каже найкращий друг Єгор, Павличко. Він чекає… Чекає, що його «життя на 140 рублів», які платять у художній майстерні заводу, колись зміниться. Але як це зробити, Пашок не знає. Місце, час і людина разом – герої роману «Кляса» Павла Вольвача, сильної і правдивої оповіді про життя індустріального міста. Це те, що варто читати…
Отрывок из книги
Павло вже й не пам’ятає, коли відкрив в собі схильність до фантазувань і мрій. Здавна. Може, це якраз їх і єднає з Єгором. Останнім часом, правда, і мрії Павла подразнюють, він розуміє, що все це від невизначеності в житті. Підзатяглось щось мрійництво.
Десь на плацу чи на двоярусній койці по відбою післяармійське життя уявлялось йому зовсім по-іншому, мрії злипалися в одну розпливчасту сонячну пляму, але ось уже шостий рік він тут, в батькíвській квартирі, другий під’їзд, третій поверх – живе і живе, і чогось сонячного в тому не багато. Власне, не живе, а ночує під одним дахом з батьками. Буває, що не ночує. На тому тижні, наприклад, не ночував – ходив до однієї дівчини на Димитрівський, вискочив по-домашньому, а довелося від неї і на роботу йти, прямо в капцях.
.....
В Ялту Пашок встиг з’їздити з Ваською-музикантом, щойно прийшовши з армії, Васька тоді ще не переїхав. Мабуть, з місяць після тих місць всі барви вдома здавалися Пашкові вицвілими, бляклими, як лікарняний халат. Потім минулось.
З канупером він не стикався. Це не драп. І не макова соломка, пакет якої тижнів два лежав у серванті, Женя Островський попрохав приховати. Але то було давно.
.....