Отрывок из книги
Джозеф Редьярд Кіплінґ (1865–1936) – дивовижний англійський письменник, поет і новеліст, зірка літератури вікторіанської епохи, наймолодший за всю історію лауреат Нобелівської премії – прожив непросте, сповнене тривог, сумнівів і літературних перемог життя. Він зазнав злиднів і розчарувань, пізнав велике кохання та передчасну втрату найрідніших людей, його обсипали нагородами, він навіть був наближений до короля своєї країни. Водночас йому довелося стати свідком жахів війни, людської жорстокості й ницості, дивовижної стійкості та самопожертви. У кожному рядку його книг, подібно до коштовних самоцвітів, сяє багатогранний талант чудового прозаїка та романтичного поета – він і в стрімкому малюнку характерів героїв, і у виточеності стилю, і у вишуканому кепкуванні над безсиллям зла.
Редьярд Кіплінґ народився в Бомбеї, в Індії, у родині Джона Кіплінґа, викладача місцевої школи мистецтв, і цей факт великою мірою визначив усе подальше життя автора. Змалку його оточував чарівний світ тропічної Азії, сповнений екзотичними образами, ароматами та звуками, які згодом стали невід’ємною складовою творчості письменника. Проте у п’ятирічному віці хлопчика відправили до пансіону в Південній Англії, де йому довелося прожити наступні шість років. Це був складний для Редьярда час: власник пансіону так жорстоко поводився з маленьким мрійником, що відтоді й до скону Кіплінґ страждав від безсоння. Коли ж йому виповнилося дванадцять, майбутнього письменника перевели до приватного училища у графстві Девон, директором якого був товариш його батька. Редьярд мріяв про кар’єру військового, а заклад саме готував підлітків до вступу в престижну військову академію, однак сильна короткозорість завадила йому стати офіцером британської армії, а програма училища не давала випускникам змоги вступити до будь-якого іншого університету.
.....
– Ми… ми зараз наздоганяємо бандар-логів, – почав Балу й затнувся, оскільки вперше за його пам’яті мешканцю джунглів доводилося зізнаватися в тому, що його цікавлять мавпи.
– Та звісно ж, не якась дурниця веде двох таких мисливців слідами бандар-логів, – ввічливо зауважив Каа, хоча сам мало зі шкури не пнувся з цікавості.
.....
