Душа восьминога. неймовірне дослідження див свідомості
Описание книги
Якось Сай Монтгомері, авторка цієї книжки, погладила в океанаріумі восьминога – і до нестями закохалась у цих тварин. Восьминоги розумні та допитливі, а їхня нервова система настільки не схожа на нашу, що ми й досі не знаємо, як саме вона працює. Авторка розказує про різні етапи життя восьминогів, спираючись на спеціальну літературу, розмови з дослідниками і власний досвід спілкування з цими унікальними тваринами – спочатку в океанаріумі, а потім і в природному середовищі. Зрештою, авторка змушує зовсім під новим кутом поглянути й на інших водних мешканців, бо ж і вони мають якусь свою, особливу свідомість.
Ця книжка сповнена любові до всіх істот на Землі, нагадуючи, що людина – просто ще одна форма життя, до того ж, можливо, не найрозумніша. Цю першість Сай Монтгомері без вагань готова віддати восьминогам.
Отрывок из книги
Одного на рідкість теплого дня в середині березня, коли в Нью-Гемпширі саме танув сніг, я поїхала до Бостона. Люди в місті неквапливо прогулювалися набережною в порту, а хтось просто сидів собі на лавці, лижучи морозиво. Натомість я втекла від благословенних сонячних променів у вогке, тьмяне святилище океанаріума «Нью-Інгленд». Там у мене було призначене побачення з гігантським восьминогом[1].
На той час мені було відомо про восьминогів зовсім небагато; я навіть не здогадувалася, що правильна форма множини від їхньої наукової назви octopus – зовсім не octopi, як я завжди собі думала (виявляється, латинське закінчення – i не можна вживати зі словами, запозиченими з грецької мови, до яких належить і слово octopus). Але те, що я все-таки знала, надзвичайно інтригувало мене. Лише уявіть собі: ця тварина отруйна, як змія, має дзьоб, як у папуги, а ще плюється чорнилом, наче старомодна ручка. Восьминіг може важити стільки ж, скільки й людина, і виростати до розмірів автомобіля – і водночас він може протискати своє мішкувате, безхребетне тіло крізь отвір завбільшки з апельсин. Восьминоги можуть змінювати колір та форму свого тіла. Вони відчувають смак шкірою. А ще я читала, що восьминоги розумні – і це було найцікавіше. Тож тепер ви можете зрозуміти, як мало досвіду в мене тоді було; подібно до багатьох відвідувачів океанаріумів, які приходять подивитися на восьминогів, мені здавалося, що об’єкт мого спостереження з не меншою цікавістю розглядав мене.
.....
– Ні! – твердо сказав він. – Ми не підпускаємо їх до обличчя.
– Чому? – запитала я. – Вона що, могла б око вирвати?
.....