Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності
Автор книги: Сергій Плохійid книги: 817010Оценка: 0.0Голосов: 0Отзывы, комментарии: 0401 руб.(4,3$)Читать книгуКупить и скачать книгуКупить бумажную книгуЭлектронная книгаЖанр: ИсторияПравообладатель и/или издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»Дата публикации, год издания: 2015Дата добавления в каталог КнигаЛит: ISBN: 978-617-12-1611-2, 978-617-12-1612-9, 978-617-12-1056-1, 978-0-465-05091-8Скачать фрагмент в формате fb2fb2.zipВозрастное ограничение: 12+ОглавлениеОтрывок из книги
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Описание книги
Степами Давньої Скіфії, битими чумацькими шляхами, темними стежками Холодного Яру, палаючими фронтами війн, мирними нивами тяглися й переривалися тернисті шляхи народів, що мешкали на території сучасної України. У цьому вирі подій виникали князівства, руйнувалися союзи, спалахували війни – історія українських земель упродовж двох з половиною тисячоліть зазнала багато трагічного й героїчного. Перегорніть сторінку й торкніться знайомого з дитинства та невідомого до останніх часів. Оповідь охоплює широкий період історії України – від її зародка до найновіших часів, коли перед українцями постав доленосний вибір. Щоб зрозуміти тенденції, які лежать в основі поточних подій в Україні, та їхній вплив на світ, потрібно зрозуміти їхні витоки. Саме це і є головним задумом авторитетної новаторської книжки, написаної з надією, що історія допоможе зрозуміти сучасність і в такий спосіб вплинути на майбутнє. Сергій Плохій – професор історії Гарвардського університету, автор багатьох праць українською та англійською мовами.
Оглавление
Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності
Перші відгуки про «Браму Європи»
Брама Європи
Вступ
І. На понтійському кордоні
Розділ 1. Край світу
Розділ 2. Поява слов’ян
Розділ 3. Вікінги на Дніпрі
Розділ 4. Північна Візантія
Розділ 5. Ключі від Києва
Розділ 6. Pax Мongolіca
ІІ. Схід зустрічає Захід
Розділ 7. Творення України
Розділ 8. Козаки
Розділ 9. Східна Реформація
Розділ 10. Велике повстання
Розділ 11. Дніпровський розкол
Розділ 12. Вирок Полтави
III. Між імперіями
Розділ 13. Нові обрії
Розділ 14. Книги Буття
Розділ 15. Прозорий кордон
Розділ 16. Час змін
Розділ 17. Незавершена революція
IV. Світові війни
Розділ 18. Народження нації
Розділ 19. Втрачена мрія
Розділ 20. Комунізм і націоналізм
Розділ 21. Сталінська фортеця
Розділ 22. Гітлерівський Lebensraum
Розділ 23. Переможці
V. Шлях до незалежності
Розділ 24. Друга радянська республіка
Розділ 25. Прощавай, Леніне!
Розділ 26. Майдан Незалежності
Розділ 27. Ціна Свободи
Епілог. Перечитування історії
Подяки
Хронологічна таблиця
Хто є хто в українській історії
Рекомендована література
Отрывок из книги
Рис. 1. Грецькі колонії. 770–100 рр. до н. е.
Рис. 2. Київська Русь у 980—1054 рр.
.....
За правління Ярослава Русь стала повноправним членом християнської спільноти держав. Пізніші історики назвуть його «тестем Європи», бо він віддавав своїх сестер та дочок за європейських правителів. Сприйняття його батьком християнства візантійського зразка та подальше перенесення культурних впливів Константинополя на руський ґрунт були важливими передумовами для цих подій. На відміну від свого батька, Ярослав не одружувався з візантійською принцесою. Це зробив його син Всеволод, який одружився з дочкою візантійського імператора Костянтина ІХ Мономаха. Сам Ярослав одружився з донькою Олафа Ерікссона, короля Швеції, що відображало «варязьке» походження династії. Його дочка Єлизавета була дружиною Гаральда Сміливого, короля Норвегії. Його син Ізяслав одружився з дочкою польського короля Казимира, який уже був одружений з однією з Ярославових сестер. Дочка Ярослава Анастасія стала дружиною угорського короля Андрія І, а інша, Анна, вийшла заміж за короля Франції Генріха І.
Якими б не були політичні причини цих шлюбів, у культурному плані вони дали більше користі європейським правителям, ніж князям Києва. Найкраще про це свідчить приклад Анни. На відміну від свого чоловіка, Анна вміла читати та підписуватися своїм ім’ям, це свідчить про те, що прославляння літописцем Ярослава за любов до книг та поширення освіти навряд чи було надмірним.
