Отрывок из книги
У рубці транспортника виявився головний гопник місцевого простору: видовище вражало – ті блискучі лати, що були надіті на бійцях останнього заслону і поруч не лежали з його костюмом. По витонченості форм і ліній цього обмундирування технолог зрозумів, що це справжній витвір мистецтва якихось древніх майстрів. Соковитого темно-синього кольору, оброблений жовтими і сріблястими вставками інших матеріалів по вигинах рукавів і ніг, древній наряд був в деяких місцях прикрашений різними виблискуючими каменями. Усе це говорило про його ексклюзивність і чималу цінність – тим незрозуміліше було бачити таке диво на такому кораблі. Голова цього типу була чомусь зовсім не захищена – це трохи спантеличило нашого героя, але виду він не подав. Картину завершували два клинки, які мечник тримав у своїх руках – теж ексклюзив, як встиг визначити землянин. Завдовжки близько сімдесяти сантиметрів, з матового сірого металу із зеленим відливом. Гарда також була прикрашена коштовними каменями і мала у своїй конструкції сріблястий і жовтий матеріал, як і в деяких місцях костюма. Першим порушив мовчання місцевий:
– Погані бриларскі собаки, даремно ви сюди прийшли – ви усі тут залишитеся – я зараз вас усіх повбиваю! Ці обладунки і мечі тримав у своїх руках великий Дже Кічан – легенда нашого директорату – вони допоможуть мені сокрушити моїх ворогів в цій битві. Іййяя!
.....
– Слухай, э…, як тебе там, знову забув… О! Засунь-чо, згадав!
– Я Сунь-чо Фчай! – потомствений капітан великого Корита – заявило це диво.
.....
