Отрывок из книги
Він відходить від інших, їхня невпинна балаканина зливається в набридливе монотонне дудніння в його голові. Він не міг би з певністю сказати, втомився він після перельоту, чи йому просто байдуже те, що тут відбувається. А може, і те й інше одразу. Він почувається віддаленим, відокремленим. А якщо він знову позіхне – точно отримає від неї прочуханки.
Вони не помічають, що він відходить від них, а якщо й помічають – ніхто нічого не говорить. Він несе за собою своє звукове обладнання, він ніколи не розлучається з ним, не лише через його вартість, а й через те, що воно вже стало його частиною, ніби ще одна кінцівка. Воно важке, але та вага для нього звична і, як не дивно, з нею йому спокійніше. Без нього йому здається, що він загубив частину себе, і ходить він так, наче несе обладнання на собі, навіть без нього його праве плече опускається. Це, може, й означає, що він знайшов своє покликання в роботі звукооператора, але його підсвідомий зв’язок з нею зовсім не корисний для його постави.
.....
П’ять пропущених дзвінків від Бо, а потім – три повідомлення, дедалі роздратованіші.
Він кладе його екраном на стіл, не звертаючи уваги.
.....
