Шон Керролл – фізик Каліфорнійського технологічного інституту й визнаний науковий письменник – розкриває таємниці ідей, пошуків та чудес, що підштовхнули до відкриття бозона Гіґґса. Це фундаментальна частинка, яку не можна спостерігати безпосередньо, але існування якої можна припустити завдяки непрямим свідченням у прискорювачі з високими енергіями.
Книжка також описує бозон Гіґґса в контексті фізики елементарних частинок, яку Керролл прекрасно роз’яснює, вдаючись до багатьох метафор із повсякденного досвіду, щоб додати певної конкретності дуже абстрактним поняттям.
Його стилю притаманне почуття гумору й вміння зацікавити читача.
Оглавление
Шон Кэрролл. Частинка на краю Всесвіту
Відгуки
ПЕРЕДМОВА
Розділ перший. СУТЬ
Розділ другий. НАБЛИЖАЮЧИСЬ ДО ПОБОЖНОСТІ
Розділ третій. АТОМИ Й ЧАСТИНКИ
Розділ четвертий. РОЗПОВІДЬ ПРО ПРИШВИДШУВАЧ
Розділ п’ятий. НАЙБІЛЬША МАШИНА ВСІХ ЧАСІВ
Розділ шостий. ЧЕРЕЗ ЗІШТОВХУВАННЯ ДО МУДРОСТІ
Розділ сьомий. ЧАСТИНКИ У ХВИЛЯХ
Розділ восьмий. КРІЗЬ РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО
Розділ дев’ятий. БУРХЛИВІ ОПЛЕСКИ
Розділ десятий. ПОШИРЕННЯ НОВИН
Розділ одинадцятий. МРІЇ ПРО НОБЕЛЯ
Розділ дванадцятий. ЗА ОБРІЄМ
Розділ тринадцятий. ЩОБ БУЛО ВАРТО ЗАХИЩАТИ
ПІСЛЯМОВА
Додаток 1. МАСА Й СПІН
Додаток 2. СТАНДАРТНА МОДЕЛЬ ЧАСТИНОК
Додаток 3. ЧАСТИНКИ ТА ЇХНІ ВЗАЄМОДІЇ
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
ДЖЕРЕЛА
ПОДЯКИ
Отрывок из книги
У Джоанни Г’юїтт туманіє голова, та вона широко всміхається, захоплено розповідаючи щось на камеру. Приміщення швейцарського посольства в Сан-Франциско наповнюється гамором збуджених учасників вечірки. Це особлива подія з нагоди святкування першого циркулювання протонів у підземному тунелі Великого гадронного колайдера (ВГК) поблизу Женеви. Сам ВГК – це велетенський пришвидшувач частинок, розміщений на франко-швейцарському кордоні, що розпочав свою роботу з розкриття таємниць Всесвіту. Шампанське ллється щедро, що й не дивно. Г’юїтт підвищує голос, наголошуючи на кожному слові: «Я чекала цього дня. Двадцять. П’ять. Років».
Це була визначна мить. Тоді, 2008 року, фізики нарешті одержали необхідний гігантський пришвидшувач частинок, здатний зіштовхувати протони з дуже високими енергіями. Науковці дуже довго всіх переконували, що без нього не зробити наступного великого кроку вперед. Якийсь час фізики сподівалися, що пришвидшувач збудують у США, але не так сталось, як гадалось. Коли 1983 року Конгрес США вперше схвалив проєкт будівництва Надпровідного суперколайдера (НСК) у Техасі, Г’юїтт лише вступила до аспірантури. Запланований розпочати свою роботу перед початком 2000 року НСК мав стати найбільшим із коли-небудь створених колайдерів. Г’юїтт, як і багато інших розумних і амбітних фізиків її покоління, сподівалася, що майбутні відкриття завдяки НСК дадуть початок їхнім науковим кар’єрам.
.....
Життя чудове. Випиймо ще шампанського.
Моя тодішня відповідь і досі видається мені не позбавленою сенсу: «Кожен у шестилітньому віці ставить запитання на кшталт: Чому небо голубе? Чому речі падають? Чому одні предмети гарячі, а інші холодні? Як усе влаштовано?» Дітей не треба змушувати цікавитися наукою: вони за своєю природою науковці. Цю вроджену цікавість вибивають із нас роки шкільного навчання й клопоти повсякденного життя. Нам стає важливо, як влаштуватися на роботу, знайти собі пару, виховувати власних дітей. Ми перестаємо запитувати, як влаштований світ, і починаємо питати, як змусити його працювати на нас. Пізніше я знайшов результати досліджень, які свідчили, що діти цікавляться наукою лише до 10–14-річного віку.
