Автор книги: Симона Виларid книги: 98653Серия: Тінь меча Оценка: 0.0Голосов: 0Отзывы, комментарии: 0238 руб.(2,33$)Читать книгуКупить и читать книгуКупить бумажную книгуЭлектронная книгаЖанр: Исторические приключенияПравообладатель и/или издательство: ДП с иностранными инвестициями "Книжный Клуб "Клуб Семейного Досуга"Дата публикации, год издания: 2013Дата добавления в каталог КнигаЛит: ISBN: 978-966-14-5935-8, 978-966-14-5939-6Возрастное ограничение: 16+ОглавлениеОтрывок из книги
Реклама. ООО «ЛитРес», ИНН: 7719571260.
Описание книги
Мартін – чоловік із надзвичайними здібностями. Вихованець закритої школи асасинів, шпигун у тилу ворога, він здатний змінити хід історії, особливо в небезпечні часи хрестових походів. Але останнє завдання, під час якого йому доведеться звабити сестру найзапеклішого ворога, може змінити все його життя.
Не варто сумніватися в тому, що Мартін виконає свою місію, та чи зуміє він стати щасливим?
Оглавление
Симона Вилар. Лазарит
Передмова. Історія без масок
Пролог. Березень 1167 р. Константинополь. Передмістя Пера[1]
Розділ 1. 27 березня 1191 р. Острів Сицилія
Розділ 2. У цей самий час…
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 5
Розділ 6
Розділ 7. Квітень 1191 р., Середземне море
Розділ 8. Квітень, Мала Азія
Розділ 9
Розділ 10
Розділ 11. Травень. Околиці Акри. Табір хрестоносців
Розділ 12
Розділ 13
Розділ 14
Розділ 15
Розділ 16
Розділ 17. Кінець липня 1191 р. Акра
Розділ 18
Розділ 19
Розділ 20
Розділ 21
Розділ 22
Отрывок из книги
За хвилями Золотого Рогу – затоки на території одного з константинопольських передмість Пера – селилися переважно осілі в столиці ромеїв християни латинського обряду. Саме тут заснували свою прецепторію[2] і госпітальєри, лицарі-монахи ордену Святого Івана. Вони поселяли в себе прочан із Західної Європи, допомагали їм; створили тут власну лікарню й навіть невеличкий сиротинець.
Одного погідного весняного дня сестра Софія[3] вивела вихованців притулку на прогулянку у дворик прецепторії. Дітей було небагато, вони швендяли довкола калюж від нещодавнього дощу. Укутані в грубі коричневі плащики, дітлахи скидалися на стручки гороху.
.....
– Ні! Зараз це неможливо!
І, помітивши вражений погляд Елеонори, вже спокійніше додав:
