Отрывок из книги
Дія роману Сімони Вілар «Чужинець» відбувається наприкінці IX століття – то був час, коли зароджувалась наша державність, час, про який у літописі мовиться: «звідки почалась Руська земля». І хоча ця епоха надзвичайно важлива для становлення всіх трьох східнослов’янських народів, на жаль, про неї відомостей зовсім обмаль. Та й те, що нам відомо, належить радше до царини легенд, аніж справжньої історичної дійсності. Проте талант письменника в тому й полягає, щоб вдихнути життя навіть у той неймовірно далекий від нас світ. І книжка вводить читача в атмосферу покликаного до життя минулого – воно насичене звуками, запахами, барвами і людськими переживаннями.
Сімона Вілар змальовує Давню Русь такою, якою її народжує творча уява письменниці. Цей світ напрочуд гарний, привабливий, але й жорстокий – людські бажання, саме життя в ньому знецінені. Величезна Русь ще тільки-но зачинається, її племена роздроблені й живуть кожне власним життям, за своєю правдою. Що їх об’єднує? В основному віра у спільних богів. Але якщо в глушині, де ще сильні родові пережитки, більше шанують прабатька Рода, то там, де князі спираються на силу оружних загонів – дружин, уже звеличено захисника воїнів і князів Перуна, а де ведуться торги і призбирується багатство, більш шанованим стає бог торгівлі Велес.
.....
Карина мимоволі усміхнулася. Але, поглянувши на Торіра, завмерла. Вираз обличчя у варяга був недобрим, блакитні очі зло примружені, рот міцно стиснутий. Їй навіть страшно зробилося. Довкола мир, веселощі, та в неї немов з’явилося передчуття, що тепер, коли вона привела сюди чужинця, усьому цьому настане край.
Узагалі-то вона розуміла, чим викликане його озлоблення. Надто вже багато серед веселого натовпу було людей у воїнських обладунках.
.....
