Оглавление
Стівен Кінг. Ловець снів
Ловець снів
Спочатку – новини
ДІЛТС
Частина 1. Рак
Розділ 1. Маккарті
Розділ 2. Бобер
Розділ 3 «Скаут» Генрі
Розділ 4. Маккарті йде в туалет
Розділ 5. Даддітс, частина перша
Розділ 6. Даддітс, частина друга
Розділ 7. Джонсі і Бобер
Розділ 8. Роберта
Розділ 9. Піт і Беккі
Частина 2. Сірі чоловічки
Розділ 10. Курц і Андергілл
Розділ 11. Подорож Яйцеголова
Розділ 12. Джонсі в лікарні
Розділ 13. У крамниці Ґосселіна
Розділ 14. На південь
Розділ 15. Генрі й Овен
Розділ 16. Деррі
Розділ 17. Герої
Частина 3. Квеббін
Розділ 18. Гонитва починається
Розділ 19. Гонитва триває
Розділ 20. Кінець гонитви
Розділ 21. Опора № 12
Епілог. День праці
Авторська нотатка
Авторські права
Отрывок из книги
Не має значення. Має значення те, що вони вірили в першу його частину, коли їх було четверо; у все в цілому – коли їх стало п’ятеро; у другу половину – коли їх знову стало четверо.
Коли їх знову стало четверо, на їхні життя мовби наповзла хмара. Стало більше трахни-мене-Фредді-днів. Вони бачили це, але не розуміли чому. Вони знали, що з ними щось негаразд – принаймні відбуваються якісь зміни, – але, що конкретно, не розуміли. Вони відчували, що потрапили в пастку, але як, яким чином? І все це було задовго до вогнів у небі. До Маккарті і Беккі Шу.
.....
У кімнаті панує півтемрява. Генрі завжди затемнює кімнату, коли приймає пацієнтів. Цікаво, що лише деякі це помічають. Є в нього підозра: це через те, що в них у головах і так панує морок. Найчастіше він зустрічає невротиків. («У лісах їх повно», – як він одного разу сказав Джонсі, коли вони були у, ха-ха, лісах), і за його оцінкою – абсолютно ненауковою – їхні негаразди виконують роль такого собі поляризаційного екрана між ними й рештою світу. Коли посилюється невроз, згущується і внутрішня темрява. Пацієнти найчастіше викликають у нього відсторонене співчуття. Іноді жаль. Декотрі (таких небагато) виводять із себе. Баррі Ньюмен – один із них.
Пацієнтам, які заходять до його кабінету вперше, дається вибір; утім, самі вони навіть не завжди усвідомлюють це. Увійшовши, вони бачать приємну (хоч і темнувату) кімнату з каміном ліворуч від дверей. У каміні – «вічні» сталеві дрова, замасковані під березові, під якими майстерно заховані від очей чотири газові пальники. Поруч із каміном стоїть крісло з підлокітниками, на якому Генрі сидить просто під чудовою репродукцією «Маргариток» Ван Гога (Генрі іноді говорить колегам, що в будь-якого психіатра в кабінеті повинен висіти хоча б один Ван Гог). В іншому кінці кімнати стоять іще одне крісло й кушетка. Генрі завжди з цікавістю чекає, що обере новий пацієнт. Звичайно, він займається цією справою доволі довго, щоб зрозуміти: те, що пацієнт обирає вперше, він або вона обиратиме практично щоразу. На цю тему є наукова стаття, Генрі це точно знає, ось тільки не може збагнути мету такої роботи. Зрештою, такі речі, як наукові роботи, статті в журналах, конференції та колоквіуми, зараз його цікавлять уже не так сильно. Колись вони були важливі, але зараз життя змінилося. Він став менше спати, менше їсти і менше сміятися. Темрява прийшла в його власне життя – той самий поляризаційний екран, – і Генрі виявляє, що його це абсолютно не обходить. Менше вогню.
.....
